Архів теґу: #Ірландія

Портрет митця замолоду – Джеймс Джойс, 1916


Одного дня, чудового-пречудового дня йшла собі дорогою корова-муня, і ця корова-муня, що йшла собі дорогою, зустріла хорошистого хлопчика на ім’я Малюк-Ласюк… (с)

Я – та людина, яка навіть не намагалась читати “Улісса”, бо впевнена, що нічого не зрозумію, адже не доросла до таких серйозних творів. Та й взагалі боялась братися за будь-який твір Джеймса Джойса з цієї ж причини. І дарма! Прочитавши його автобіографічний роман “Портрет митця замолоду” (A Portrait of the Artist as a Young Man), я усвідомила, що не варто боятися. Чи все я зрозуміла в тексті? Точно ні! Чи завадило мені це насолодитися книгою? Точно ні! Тому можна і треба читати!

По-юнацький бунтарський та грайливо-експериментальний автобіографічний роман Джеймса Джойса (1882 – 1941) «Портрет митця замолоду» (1916) є яскравою оповіддю про емоційне та інтелектуальне дорослішання. Дублінське дитинство і юність Стівена Дедала, його пошуки власної ідентичності за допомогою мистецтва і поступове звільнення від пут родини, релігії та патріотичного обов’язку є водночас і злегка замаскованим автопортретом молодого Джеймса Джойса, і універсальною за своїм значенням історією про пошук власного голосу, який кожен митець повинен віднайти, аби вповні стати самим собою. Опублікований у 1916 році, через два роки після появи друком знаменитої збірки оповідань «Дублінці», роман «Портрет митця замолоду» остаточно утвердив ім’я Джойса серед найвизначніших представників літературного модернізму.

Певна річ, я навіть не буду намагатися писати відгук на Джойса. Бо я точно не та людина, яка розбирається в його творчості. Але все-таки хочу поділитися своїми відчуттями та думками після прочитання.

Продовжувати читання Портрет митця замолоду – Джеймс Джойс, 1916

Гамнет – Меґґі О’Фаррелл, 2020

Він був тут. (с)

У кожному житті є своє ядро, своє осердя, свій епіцентр, з якого все проростає і куди все повертається. (с)

Так сталось, що я почала читати «Гамнет» (Hamnet) британської письменниці Меґґі О’Фаррелл після «Освіченої» Тари Вестовер. І скажу чесно, це було даремно. Оскільки у мене не було жодних емоційних сил. І ось я відкриваю книгу і майже на перших сторінках я знову читаю про фізичне насилля над дітьми.
Додайте до цього ще майстерність авторки відтворити ці відчуття героїв, їхні думки. І це емоційно вбиває, адже діти не мають боятися своїх батьків. 

Про що буде ця книга – написано на першій сторінці самою ж авторкою:

Пара, що мешкала в 1580-ті роки на Генлі-стріт у Стратфорді, мала трьох дітей: старшу Сюзанну та менших, близнюків Гамнета й Джудіт.
Хлопчик, Гамнет, помер у 1596 році, йому було одинадцять.
Чотири роки по тому або пізніше його батько написав пʼєсу під назвою «Гамлет».

За весь роман жодного разу не було названо імʼя героя. Він батько, чоловік, син, “той чоловік”. Але всі розуміють, що мається на увазі саме Вільям Шекспір. І ось ця легка недосказаність особисто мені дуже подобається. Бо авторка не спекулює відомою особистістю. Вона не заявляє, що все було само так. Вона просто розмірковує: “а що якби…”.

Продовжувати читання Гамнет – Меґґі О’Фаррелл, 2020

Де ж ти дівся, світе мій прекрасний? – Саллі Руні, 2021

…хай куди я поїду, а ти зі мною, і він зі мною, і поки ви обоє живете, світ для мене прекрасний. (с)

Книжки ірландської письменниці Саллі Руні (“Нормальні люди” та “Розмови з друзями”) асоціюються у мене з меланхолією. Вони викликають якийсь сум, тугу та відчуття самотності. Усі герої нещасні, депресивні, в пошуках чогось: сенсу, щастя, кохання, себе. І виникає відчуття, що вони нещасні не через якісь обставини чи вони щось пережили, а наче самі по собі. Розумні, чутливі, молоді люди, які можуть обговорювати марксизм, мистецтво та соціальні проблеми, але не можуть дати собі ради. Вони наче не належать цьому світові, тому ось це безосяжне відчуття самотності.

Новий роман авторки “Де ж ти дівся, світе мій прекрасний?” (Beautiful World, Where Are You) не став винятком. У ньому наявні все ті ж герої: розумні, молоді люди, які дуже нещасні. Тому ця книжка викликала знайомий вир емоцій: сум, жаль, зацікавленість, тугу, а також злість, безвихідь та роздратування. Але кінець приніс полегшення, навіть промінець малесенького щастя. І знову ж, як і попередні твори Саллі Руні.

Продовжувати читання Де ж ти дівся, світе мій прекрасний? – Саллі Руні, 2021

Разговоры с друзьями – Салли Руни, 2017

… чувства – не признак слабости. (с)

После “успешного успеха” романа “Нормальные люди” ирландской писательницы Салли Руни многие издательства выпустили её дебютную книгу “Разговоры с друзьями”(Conversations with Friends). У нас книга только появилась, хотя в своё время она получила много престижных наград и литературное признание. В том числе и моё (нужно ещё больше пафоса?)). Несмотря на то, что роман мне понравился, я мало что могу рассказать про него, хотя и промолчать не могу.

Сюжет не замысловатый: главная героиня Фрэнсис – юная студентка-поэтесса, Бобби – её лучшая подруга, с которой они вместе выступают, читая стихи. Одним вечером они знакомятся с интересной парой Мелиссой и Ником. Она известный фотограф и писательница, он – красавец актер. Собираясь вечерами, обсуждая искусство, политику и социальные проблемы за бокалом вина, Фрэнсис влюбляется в Ника. Так начинается путь взросления героини и знакомства с самой собой.

Продовжувати читання Разговоры с друзьями – Салли Руни, 2017

Нормальные люди – Салли Руни, 2018

Один человек действительно способен изменить другого. (с)

Наверное, у каждого были в школе девочки, которые в 13 лет встречались с 20-летними (что звучит очень пугающе). Было в них что-то такое, что притягивало взгляд и этих самых парней. Выглядели они как прожженной жизнью взрослые с вызывающим или циничным взглядом. О них часто ходили слухи пикантного характера. В школе я обходила стороной таких девушек девочек, сейчас же мне интересно, что же у них в голове, а ещё интереснее, что же у них на душе.

Вот мне кажется, что книга “Нормальные люди” (Normal People) ирландской писательницы Салли Руни позволяет немного приоткрыть душу такой девочки. (Главная героиня не встречалась со взрослыми, но притягивала их взгляды, выделялась на фоне других.)

Эта история про двух одноклассников Конелла и Марианну. Они находятся в разных социальных прослойках. Он – популярный, играющий в футбол, далеко не глупый, душа компании. Она – умна, одиночка, друзей нет вообще, её вечно обижают. Его мама работает прислугой у её мамы. Несмотря на их отличия, между ними вспыхивают чувства. Год за годом они то сближаются, то отдаляются, но никогда не отпускают друг друга. Так сказать “on-again, off-again relationship”.

Продовжувати читання Нормальные люди – Салли Руни, 2018