Архів за місяць: Листопад 2024

Три чоловіки для Вільми – Ґюдрун Скреттінґ, 2020

Відгуки, Сучасна література, , ,

Життя і випадковості пропонують нам стільки всього: і доброго, і злого. (с)

Роман “Три чоловіки для Вільми” норвезької письменниці Ґюдрун Скреттінґ я купила, бо бачила її в підбірках на кшталт “Затишні книжки” чи “Книжки для відпочинку”. І вона дійсно затишна та ідеально підходить для відпочинку, особливо різдвяного.

Головна героїня – молода жінка Вільма, яка викладає музику. Вона переживає за своє здоровʼя, уникає сильних емоцій та прив’язаностей, тримається на відстані від людей. В один вечір вона дізнається, що в неї був батько (несподіванка!) і він помер. Але він написав їй цілий оберемок листів, які вона має читати по одному кожного дня. Вільма як різдвяний календар читає листи, дізнаючись не лише про свого батька, а й про маму. Її мама померла, коли їй було 4 роки, тому вона мало що знає про неї. Тому ці листи як віконечко, в якому можна побачити її щасливих батьків. З кожним новим листом змінюється і Вільма, відкриваючись світу.

Продовжувати читання Три чоловіки для Вільми – Ґюдрун Скреттінґ, 2020 →

Місіс Делловей – Вірджинія Вулф, 1925

XX ст, Відгуки, , , ,

щось з ними було не теє, це вже напевно. (с)

Як і Джеймса Джойса, так і Вірджинію Вулф я боялась читати. Але на відміну від Джойса, я таки спробувала читати її декілька років тому, а саме “На маяк” і страшенно обпеклась. Адже я не зрозуміла нічого!
Я була впевнена, що й її роман “Місіс Делловей” (Mrs. Dalloway) не для мене, бо я ще не доросла до нього. Яке ж моє було здивування, приємне здивування, що я мало того що осилила “Місіс Делловей”, та ще й отримала задоволення від його читання. Хоча зізнаюсь: процес був не легким. 

Тут гарна анотація до книги:

Коли молодість з усіма її пристрастями та бурхливими переживаннями вже позаду, коли більшість із важливих рішень у житті вже прийнято й людина зупиняється на порозі зрілості, цілком природно, що вона раптом відчуває в собі необхідність озирнутися назад і оцінити пройдений шлях. Роман “Місіс Делловей/Mrs Dalloway” (1925) британської письменниці Вірджинії Вулф (1888-1942), який критики часто порівнюють з “Уліссом” Джеймса Джойса, розповідає про один день із життя Клариси Делловей, залюбленої в життя лондонської пані з вищих ешелонів британського суспільства. Чудовий червневий день занурює її в спогади про щасливі молоді роки. Клариса розмірковує про свій вибір вийти заміж за надійного та статечного Річарда Делловея, відмовивши екстравагантному Пітеру Волшу, якого вона палко кохала. Річард був її опорою впродовж усіх цих років, і вона прожила з ним щасливе життя, однак вагання й досі не дають їй спокою. Якщо рішення було правильним, чому ж тоді серце щемить від однієї згадки про ті далекі літні дні?

Клариса у себе дома організовує прийом. Мають приїхати поважні та впливові гості, ходять чутки, що сам премʼєр-міністр буде. Цілий день вона до цього готується. Проте найбільше Кларису хвилює приїзд Пітера Волша, з яким вона не бачилась багато років. Вона постійно згадує про їхнє минуле, коли вони були закоханими в одне одного. Чому вона йому відмовила? Чи правильно вона зробила? Якою він її побачить? Старою?

Продовжувати читання Місіс Делловей – Вірджинія Вулф, 1925 →

Художниця тіла – Дон Делілло, 2001

Відгуки, Сучасна література, ,

Занурся глибше. Хай це потягне тебе вниз. Іди, куди воно тебе веде. (с)

Прочитала роман “Художниця тіла” Дона Делілло і це просто вибух мого мозку. Нагадаю, що Делілло – це якраз отой трушний американський постмодернізм, якого всі бояться. І я в тому числі. І ця книга підтверджує, що недаремно.

У мене дуже сумбурні відчуття після прочитання. Перші 30% книги викликали захват. Це поетичне, психологічне, незвичне щось, що мені важко пояснити. Наступні 40% були важкі. Я не розуміла, що відбувається, просто будувала теорії, що ж, бляха муха, коїться. Але останні 30% мене вразили. Це та книга, коли фінал (трошечки) допомагає зрозуміти її (тому дочитуйте її!)). Після прочитання в мене відразу ж зʼявилось бажання її перечитати, щоб краще відчути/зрозуміти текст, знаючи вже фінал (це як з Бійцівським клубом).

Про що ж ця книга:
головна героїня Лорен займається перфомансами завдяки своєму тілу, тобто вона і є художницею тіла. Її чоловік Рей закінчив життя самогубством. Це сталося раптово і неочікувано. Лорен сама у великому старому домі десь за містом намагається прожити цю утрату. Але одного дня вона знаходить дивного чоловіка на своєму горищі.

Продовжувати читання Художниця тіла – Дон Делілло, 2001 →

Інтернат – Сергій Жадан, 2017

Відгуки, Сучасна література, ,

Лишається стояти й слухати, як усе довкола знищується й помирає. (c)

Роман “Інтернат” Сергія Жадана – це найсильніша з прочитаних мною книг у 2023 році. Так багато хочеться про неї розказати, але так важко підібрати слова… Мене зачарувало все: тема, сюжет, мова, атмосфера, фінал. Мабуть, у неї є недоліки, але я їх зовсім не помітила. Не хочеться йти в пафос, але це дійсно важлива книга сьогодення.

Зима 2015. Донбас. Головний герой Паша – вчитель в одній зі шкіл у прифронтовому містечку. Війна все ближче і ближче, як би Паша не намагався від неї відмахнутися. Але його небіж Артем живе в інтернаті у місті. У цьому місті вже починаються воєнні дії, тому Павло змушений поїхати за ним. Так він стикається з реальністю…

Продовжувати читання Інтернат – Сергій Жадан, 2017 →

Мисливці за щастям – Валерій Пузік, 2024

Відгуки, Сучасна література, , , ,

У графі «Віросповідання» він написав: ЗСУ.(с)

Якщо чесно, я не читала Валерія Пузіка раніше. Хоча його “З любов’ю — тато!” уже придбана і чекає свого часу. Але я вирішила познайомитись з ним через його останню книгу “Мисливці за щастям”. Насправді повна її назва «Мисливці за щастям. Якщо треба буде помирати, я тебе розбуджу. Це дуже потрібна книга, це дуже актуальна книга, це дуже болюча книга.

 Моє імʼя — Валерій.
 Позивний - Фінчер, скорочено — Фінч.
 Мені тридцять шість років.
 Я командир міномета.
 Я малюю картини, пишу прозу.
 Я український військовий, і ми перебуваємо в Херсонській області.
 До Каховської ГЕС близько двох десятків кілометрів.
 Надворі березень дві тисячі двадцять третього року. Це другий рік після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
 Перед лицем смерті, на війні, найгірше, що може бути, — не залишити сліду на цій землі. Я так думаю.

“Мисливці за щастям” – це маленькі історії з життя автора на війні. Це невеличкі сцени або ж замальовки різних ситуацій, які йому траплялись.
Ця книжка розповідає чим живуть наші захисники на війні: їх рутину, їх розмови, їх побут, їх думки, їх страхи, їх надії. Саме тому вона важлива, щоб краще розуміти, як там. А там важко, а там страшно. І це треба розуміти. Розуміти, що вони платять за наше з вами життя своїми життями, мріями, побратимами, здоровʼям. За що їм велика вдячність!

Продовжувати читання Мисливці за щастям – Валерій Пузік, 2024 →