Але письменництво — таки весь світ. (с)
Я ненавиджу фрази на кшталт “це не на часі”, “у нас війна, а ви ….”, “у нас є важливіші проблеми, ніж ваші…”. Але в цей раз із романом “Жовтолика” (Yellowface) Ребекки Кван я відчувала щось схоже. Нижче поясню чому (або ні).
Джуніпер – письменниця, але посередня. Її ж подруга Атена Лю – рокстар у літературі. Одного вечора Атена вмирає прямо на очах у героїні. І якось так трапилось (мабуть, просто якось зачепилось): вона краде рукопис із новим романом подруги. Джуніпер “Причесує” його, додає отсєбятіни і видає під своїм імʼям. Він стає бестселером. І тут починається справжнє медійне життя героїні: гроші, визнання, фанати, хейтери, хейтери, звинувачування, хейтери, параноя…
Звучить цікаво і захопливо? Так! Ні! Не знаю! Не знаю чому, але ця книга не викликала у мене майже жодної емоції. Наче було і цікаво, але думок у голові – жодних.
Можливо, мені ця книга не зайшла, бо українці зараз намагаються просто вижити. І проблеми маргінальних груп у США мене мало торкають. Як і питання етики: хто про що має право писати, а хто ні. Так, я обезцінюю їхні проблеми, і я не права. Просто на цей момент мене хвилюють інші речі.
