Я обожнюю книжки Кадзуо Ішіґуро, але чомусь довго йшла до його останнього роману “Клара і Сонце” (Klara and the Sun). Мене чомусь лякало, що це роман-антиутопія та наукова фантастика. Я не могла уявити, про що ж це буде. Що дуже дивно, адже що “Похований велетень”, що “Не відпускай мене” – це також не класичні романи, як, наприклад, “Художник хиткого світу” чи “Залишок дня”. Проте це не завадило мені насолодитися творами.
Але я рада, що я прочитала “Клара і Сонце” саме зараз. Адже він мені потрапив у правильний час. Бо скоріш за все в інший час ця книга мене трохи розчарувала б, а зараз – дуже потішила.

Події книги нам переказує унікальна оповідачка: дівчина-роботка Клара,
створена для того, щоб стати штучною приятелькою дитині, яка обере її у крамниці. Це вишукано ніжна й водночас бездоганно стримана історія про життя у світі, де панують високі технології, діє новітня класова система, а генетичне редагування — звична річ. Роман немовби перегукується з попередніми книгами Ішіґуро, бо в ньому автор шукає відповіді на ті самі вічні питання. Чи є в кожному з нас щось настільки особливе, чого ніяк не відтворити? Чи має в собі дещо неповторне той, кого сконструйовано без серця і душі? І що означає любити когось іншого — а надто в епоху, коли ми замислюємось про те, чи можемо дізнатися геть усе про людину за допомогою даних і алгоритмів?

У деяких відгуках я читала, що це казка для дорослих. Так, я погоджуюсь з цим. Але це хороша казка. Вона глибока, психологічна, просто чудова. Вона нагадує серію “Я скоро повернуся” у серіалі «Чорне дзеркало». А саме про роботів, які на основі штучного інтелекту намагаються замінити справжню людину. 

Продовжувати читання Клара і Сонце – Кадзуо Ішіґуро, 2021 →

Вибір у вас є завжди. Запитайте себе, чи він того вартий. (с)

Нарешті прочитала роман “Танці з кістками” Андрія Сем’янківа. Андрій Сем’янків відомий як автор блогу Med GOblin. Це його перший фікшн. І одразу виграв премію “Книга року ВВС-2022”. І це доволі гарний трилер, або ж як його презентують “медичний трилер”.

Якщо коротко, то це історія про патологоанатома Северина, який не може вчасно зупинитися. Ось анотація до книги:

Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.

Крок за кроком, рішення за рішенням патологоанатом змінюється, трансформується — так в усіма зневаженого чоловіка на межі алкоголізму спершу проростає впевненість у собі, а за нею і безпринципність. 

Скоївши один злочин, він набагато легше вчиняє інший, а за ним і наступний. Те, що вчора Северин вважав неприпустимим, стає новою нормою. Та й узагалі виникає питання: чи здатен він тепер зупинитися і як далеко може зайти?

Продовжувати читання Танці з кістками – Андрій Сем’янків, 2022 →

Всі ми в пошуках “місця, де нас приймають”

Мій попередній досвід в читанні графічних романів був доволі позитивним. Це були прекрасні роботи “Персеполіс” Маржан Сатрапі, “Маус” Арта Шпіґельмана та “The Sandman” Ніла Ґеймана. А от манґи я не читала. “Мій лесбійський досвід самотности” Наґати Кабі стала першою. І мені дуже сподобалось.

Карколомна автобіографічна манґа, яка захопила інтернет! Це чесний і щирий погляд однієї молодої жінки на свою сексуальність, психічний стан і дорослішання у наші часи, зворушлива історія з виразним малюнком, який викликає і сміх, і сльози, зображає не лише пробудження сексуальности авторки, а й чимало інших особистих аспектів її життя, які зрезонують і вам.

Манґа «Мій лесбійський досвід самотности» побачила світ улітку 2016-го, а вже наступного року здобула нагороду Crunchyroll Anime Award за найкращу манґу. Publishers Weekly та Amazon назвали її одним із кращих коміксів 2017-го, а Teen Vogue включив до свого списку мальописів «Найкращі квір-книжки для святкування Прайду 2017». У 2018 році нагороджена премією Гарві в категорії «Найкраща манґа».

Ця книга з перших сторінок зачепила мої емпатичні струни. Можливо, бо відразу відчуваєш щирість що слів, що малюнків манґи. І ця справжня відвертість авторки мене дійсно підкорила.

Продовжувати читання Мій лесбійський досвід самотности – Наґата Кабі, 2016 →

Перешийок переламався, півострів став островом і дрейфував у невідомому напрямку. Хоча чому ж — відомому: у бік зла. (с)

Сумно, коли всі хвалять книжку, а в тебе вона не викликала такого захоплення… Так, на жаль, у мене вийшло з романом Анастасії Левкової “За Перекопом є земля”. Всі відгуки, які я чула про нього були лише позитивні. Мені ж він не сподобався саме з художньої точки, а от з історичного – навіть дуже. Саме за історичну цінність я і поставила такий високий бал. Тепер все детальніше.

У книзі немає як такого сюжету. Події розгортаються в Криму, а саме в Бахчисараї та Сімферополі. Роман поділений на 3 частини. Перша частина описує дитинство головної героїні (її імʼя читач дізнається вже на останніх сторінках і для цього є причини). Друга частина про невротичне (як каже сама авторка) кохання. Третя ж про анексію Криму та його окупацію.

Продовжувати читання За Перекопом є земля – Анастасія Левкова, 2023 →