Місто – Валер’ян Підмогильний, 1927

О ненажерне місто! (с)

Продовжую ділитися творами #український канон, які мене вразили. В цей раз це вся творчість Валерʼяна Підмогильного, і особливо його роман “Місто”. Письменнику було лише 27 років, коли вийшов його дебютний роман. Лише 27, а вже настільки майстерним, зрілим та глибоким він зміг створити твір. На превеликий жаль, Валерʼян Підмогильний написав мало творів, не останню роль в цьому зіграли НКВД та партія. А в 1937 році, коли автору було лише 36 років, разом з Миколою Кулішем, Лесем Курбасом, Миколою Зеровим та іншими понад 1000 людей Валерʼян Підмогильний був розстріляний у Сандармосі. Скільки би він ще написав би гарних творів, питання риторичне…

Але поговоримо про роман “Місто”. Це інтелектуальний роман, роман виховання. Перед читачем предстає шлях становлення головного героя та з якими етичними проблемами він зіштовхується.

Степан Радченко приїздить в Київ з села. Щоб вступити в університет. Його бажання вивчитися і повернутися додому, щоб допомогти піднімати село. Місто лякає його своїми розмірами, “розбещенностю” та розмахом.
Київ не дуже гостинний до нього. Він оселяється на Нижньому Валі (в той час околиця міста), ще й в хліву.  Але поступово крок за кроком місто поглинає його. З селюка він перетворюється в містянина. Не просто містянина, а поважного літератора. Але на жаль, щоб здобути визнання, він зробить багато помилок.

Continue reading Місто – Валер’ян Підмогильний, 1927

Під знаком чорного лебедя – Девід Мітчелл, 2006

You’re not a maggot. Don’t let dickheads decide what you are. (с)

Я не раз чула про англійського письменника Девіда Мітчелла та його роман “Хмарний атлас”. Але, на жаль, українського перекладу ще немає. До того ж відгуки доволі різні: від “книга шедевр” до “нічого не зрозуміло”. Тому якось насторожено чекаю цей роман. Проте я прочитала його “Дім на Збіччі”, але не можу сказати, що прям дуже сподобалось.
Саме тому нічого не очікувала від книги “Під знаком чорного лебедя” (Blаck Swan Green). Точніше очікувала, що буде складно і нудновато (хм, навіщо тоді я взагалі її обрала для читання?!?). Але як же я помилялась! З першої сторінки, навіть з першого абзацу стало ясно, що це прям “мій” текст.
Після прочитання у мене було бажання, щоб кожен підліток та підлітка прочитали цей роман. А також їх батьки. Бо це один з найкращих романів про дорослішання, що я читала.

1982. Блек Свон Грін – невелике містечко в Англії. Саме тут живе 13-річний Джейсон Тейлор. Життя у хлопця важке. Через заїкання в нього проблеми з крутими хлопцями у школі. Він пише вірші до місцевої газети, а це не додає крутизни, тому намається це приховати. Вічні сутички зі старшою сестрою, тривога за батьків, які постійно сваряться. Ще й ці дивні дівчата…

Continue reading Під знаком чорного лебедя – Девід Мітчелл, 2006

Записки українського самашедшого – Ліна Костенко, 2010

От і настав наш День Гніву. Лінію оборони тримають живі. (c)

Я завжди вважала, що Ліна Костенко лише поетеса. І на свій сором я нічогісінько не знала про її прозу, а тим паче про роман “Записки українського самашедшого”. Письменниця писала його маже 10 років. І він приємно здивував. Думаю, прочитавши б цю книгу декілька років тому, я не змогла б оцінити її на повну. Адже саме зараз вона мега актуальна, а тому і страшна.

Це записки або ж щоденник 35-річного системного програміста, який прискіпливо (читай маніакально) слідкує за новинами. Він настільки занурюється у цей світ, що перестає жити своє життя, через що у нього виникають проблеми з дружиною.

Ось і весь сюжет. Але ця книга не про головного героя чи його пригоди. Вона про те, що пересічний українець переживав в період з грудня 2000 року до Помаранчевої революції.

це — зріз, це анамнез, це як в археології — культурний шар.

Continue reading Записки українського самашедшого – Ліна Костенко, 2010

Колонія. Нові Темні Віки – Макс Кідрук, 2023

Не варто забувати, що найлютіші бурі завжди починаються з легкого вітерця. (с)

Скільки б разів я собі не обіцяла не починати незакінчені цикли, завжди знаходиться книга, яка заманює мене. І я як віслючок, біжу за заповітною морквиною-книгою, наплювавши на свої власні обіцянки. Обіцянки-цяцянки. Скільки б я не тримала себе в лапках і навіть не дозволяла собі дивитися в сторону нового роману “Колонія” Макса Кідрука, він все ж таки якось опинився в моїй квартирі. Я не знаю як це трапилось. Реально, я чхнула, і ось я стою біля поштомата з розірваною коробочкою і “Колонією” в руках. Буду вважати, що це магія! Ні, не магія, а фантастика!

Важко писати про що книга, в якій 900 сторінок. Тому візьму анотацію:

2141 рік.
Людство на Землі ще не оговталося від хвороби клодис, що призвела до найбільшої за пів століття пандемії, коли з’являється новий патоген, який інфікує винятково вагітних жінок. Група вчених-імунологів намагається з’ясувати його природу та, що найдивніше, зв'язок із нейтринними спалахами, зафіксованими довкола планети.
Чисельність населення марсіанських Колоній перевищила сто тисяч мешканців, і третина з них — народжені на Марсі. Вони програють суперспеціалістам із Землі боротьбу за робочі місця в наукоємній економіці Марса та змушені гарувати, мов раби, на низькокваліфікованих ручних роботах. Що більше їх сягає повноліття, то дужче вони прагнуть змін, не усвідомлюючи, що ті загрожують існуванню Колоній.
«Колонія» — перша книга фантастичного циклу «Нові Темні Віки» про світ у ХХІІ столітті. Це історія про те, що людина, попри всі її досягнення, не змінюється, й ані збільшення тривалості життя, ні навіть перетворення на двопланетний вид не гарантує людству порятунок.

Але якщо коротко, то це історія про те, чому не варто сидіти в даркнеті ;)

Continue reading Колонія. Нові Темні Віки – Макс Кідрук, 2023

Уроки короля жахів: Як писати горор – Ростислав Семків, 2020

Ходімо, я розкажу вам про Стівена Кінґа — супермена зі штату Мен, що спершу був простим працівником пральні та вчителем англійської мови. Це не просто історія успіху — це страшна історія успіху. (с)

Тільки в цьому році я дізналась, що у Ростислава Семківа є книга під назвою “Уроки короля жахів: Як писати горор”. Чесно кажучи, письменництво мене ніколи не приваблювало, а от почитати про Стівена Кінга було дуже привабливо. Тому я і взялась за цей nonfiction. І він мені в цілому сподобався.

Анотація до книги:

За що Стівен Кінґ здобув титул «короля жахів»? Як він став мільйонером із мільйонними накладами та найбільш екранізованим автором у світовій літературі? У чому секрет його феноменальної письменницької продуктивності? Врешті, чому ми можемо навчитися в Кінґа?

Ростислав Семків розповідає найцікавіші подробиці з життя письменника, ділиться історією та законами горору. Автор аналізує творчі прийоми, принципи письма та маркетингові ходи, які використовує Кінґ, і якими варто користуватися іншим.

В одній книзі зібрані практичні поради, які Кінґ дає у своїх «Про письменство», «Danse Macabre» та інших текстах, і творчі інструменти, про які «король» змовчав, але вони точно працюють.

Книга буде корисна авторам-початківцям, кінґоманам та всім, кого цікавить залаштунки літературного процесу.

У відгуку до роману “Інститут” я вже трохи підіймала тему чому Кінг багатьма сприймається як автор легкого чтива (або ж fiction, але не literature), і чому це не так. І якщо мої слова не так значущі, то от до слів літературного критика, автора книжок та літературознавця Ростислава Семківа точно треба прислухатися. Він чітко, конкретно описує чому Стівен Кінг справжній талановитий письменник.

Continue reading Уроки короля жахів: Як писати горор – Ростислав Семків, 2020