“Салимове Лігво” та “Необхідні речі” Стівена Кінга

Основа всіх людських страхів – прочинені двері. (с)

Першу книгу, яку я прочитала у Стівена Кінга, була Салимове Лігво” (Salem’s Lot) 1975 року. Мені було 14, і вона справила величезне враження на мене. Мені було дуже моторошно. Так моторошно, що я просила мого брата водити мене до туалету, бо сама я боялась ввечері виходити з кімнати. Деякі сцени я памʼятала впродовж 20 років. Минулого року я вирішила перечитати знову цю книжку. І знову я в захваті.

Молодий письменник Бен Міерз повертається в рідне містечко під назвою Салимове Лігво. Він хоче написати книжку про Дім Марстена – старий покинутий будинок, у якому багато років тому відбулося страшне вбивство. Коли він був малим, то щось налякало його там. Так налякало, що він це ніяк не може забути, навіть будучи дорослим. Щоб приборкати свій страх, Бен повертається до міста та вирішує купити старий будинок. Але виявилось, що його вже придбали. Саме в цей час у місті відкривається антикваріатний меблевий магазин із таємничими власниками. І з цього моменту починають зникати люди, багато людей…

Салимове Лігво” – це класичний роман-горор про вампірів.

Продовжувати читання “Салимове Лігво” та “Необхідні речі” Стівена Кінга

Спитайте Мієчку – Євгенія Кузнєцова, 2021

Це літо-пауза. (с)

Я багато хорошого чула про роман “Спитайте Мієчку” української письменниці Євгенії Кузнєцової. Тому і вирішила в важкий для мене емоційний період життя його почитати. І він дійсно хороший, хоча не настільки як я очікувала (але це вже моя проблема).

— І чого ви поприїжджали? — спитала бабуся. Її питання ніяк не могло образити, тому що обидві сестри знали, що це питання-переживання. 
— Перевал, ба, — сказала Лілічка. 
— І довго будем перевалюватись? 
— Поки літо скінчиться. 
— Нехай.

Якщо коротко про що книга, то ось про це. Сестри Мієчка, Лілієчка та Марта приїздять на літо до бабусі Теодори в село. Ні, це не дівчата на канікулах. Сестрам за тридцять і вони тікають від своїх проблем. Їм треба час зрозуміти, що вони хочуть від життя. Лілієчка роздумує чи переїжджати до Австралії, чи ні. Мієчка роздумує якого ж хлопця вибрати: один хороший, але вона його не кохає, інший токсичний, але Мієчка в нього закохана. Марта ж повернулась з Індії, вагітною двійнею.
Через деякий час до них приїздить мама дівчат Марія та колишній чоловік Лілієчки “підкидує” їм 4-річну Люсю. Так жінки різного віку (від 4 до 96 років) збираються у старому, облущеному, протікаючому домі, але рідному.

Продовжувати читання Спитайте Мієчку – Євгенія Кузнєцова, 2021

Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки – Міхаель Бар-Зохар, Ніссім Мішаль, 2012

Останнім часом я все більше і більше чую про Моссад. А саме, що Україні треба створити власний Моссад. Після перемоги нашої країни над рф, нам треба організація, яка знищить усіх покидьків, які вбивали, ґвалтували та знищували український народ, але встигли повернутися в рашку безкарно. І я підтримую цю ідею, як і багато моїх друзів.
Саме тому я вирішила послухати аудіокнигу про Моссад. Мені було цікаво дізнатися про ізраїльську розвідку та як вона працює. Тож я придбала “Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки” історика та одного з провідних експертів зі шпигунства Міхаеля Бар-Зохара та журналіста Ніссіма Мішаля.

Ця книжка, як очевидно з назви (але не для всіх, нижче поясню про що я) – це збірка описів реальних операцій Моссаду. Майже всі вони про велич, спритність та кмітливість агентів ізраїльської розвідки. Хоча деякі історії й про провали. Тут є знайома історія про Елі Коена (якщо ви дивились серіал «Шпигун» (The Spy) з Сашею Бароном Коеном у головній ролі), про викрадення Адольфа Ейхмана, запобігання створення ядерної зброї Іраном, пошуки зниклого хлопчика або операції по поверненню євреїв з різних країн та ще багато інших.

Продовжувати читання Моссад. Найвидатніші операції ізраїльської розвідки – Міхаель Бар-Зохар, Ніссім Мішаль, 2012

Оргія – Леся Українка, 1913

Пам’ятай же, що Рим ходив у Грецію до школи.(с)

У школі, де я навчалась була дуже сильна вчителька з української мови та літератури. Ольга Віталіївна завдяки своїй внутрішній силі та цінностям змогла з легкістю завоювати авторитет. Тому я читала усі книжки, які від нас вимагала програма, та Ольга Віталіївна. Я багато що памʼятаю зі шкільних років. От, наприклад, дотепер памʼятаю уривок з «Intermezzo» Коцюбинського, де герой їв соковиту сливу, читаючи газету про загиблих. Не знаю чому, але це мене вразило. А зараз, живучи в 2023, я сама читаю новини про загиблих, про закатованих, про знищені міста під час сніданку. Такі реалії мого життя…

З початком повномасштабної війни я почала перечитувати всю українську класику. Це бажання зʼявилось ще після прочитання роману “Амадоки” Софії Андрухович, але з лютого 2022 бажання переросло в дію.
Після “Амадоки” я зрозуміла, що мої знання з української літератури дуже поверхові. І мені пощастило попасти на курс “Історія української літератури” в Litosvita. Це один з найкращих курсів, що я проходила за своє життя. 10 лекцій та 5 семінарів з найкращими літературознавцями та критиками: Ростислав Семків, Віра Агеєва, Богдана Романцова, Ганна Улюра та інші. Ми розбирали важливі для нашої літератури письменників та письменниць: від Котляревського до Жадана. Їх становлення, вплив, твори. Я дізналась про такі поняття як інтертекстуальність, західний канон, синестезія, конструктивний динамізм або кверофутуризм. Це були дуже продуктивні 3 місяці. Це було саме те, чого мені так не вистачало.

Продовжувати читання Оргія – Леся Українка, 1913

Трилогія «Гриша» Лі Бардуго

Після прочитання дилогії «Шістка воронів», яка хоч мені й сподобалась, бажання взятися за цикл «The Grisha» / «Гриша» не було. Все ж таки я не настільки була в захваті, щоби проявляти цікавість до іншої серії. Але так трапилось, що перша частина цього циклу сама потрапила мені до рук. Тож прийшлося читати всю трилогію))

До циклу входять 3 основні книжки + 5 додаткових розповідей:

  1. Тінь та кістка/ Shadow and Bone (2012) – 4 з 5
  2. Облога та штурм / Siege and Storm (2013) – 3,5 з 5
  3. Руїна та відновлення/ Ruin and Rising (2014) – 3,5 з 5

Продовжувати читання Трилогія «Гриша» Лі Бардуго