Страх — це кокаїн. Він робить глухим до аргументів розуму, і ти бачиш тільки те, що боїшся побачити. (с)

В якийсь момент звідусіль я почала чути про Іларіона Павлюка і його роман “Я бачу вас цікавить пітьма”. Усі кажуть, що це найкращий його твір. Саме тому я вирішила спочатку прочитати інші його романи. Оскільки “Білий попіл” я читала, то мені залишився лише “Танець недоумка”. За нього і взялась. І мені сподобалось, хоча багато що бісило.

Головний герой Гіль – 35-річний хлопець, який по вуха у халепах. Він в пошуках роботи, але ніхто його не хоче брати. В нього проблеми з грошима: кредити та іпотека. Сім’я на межі розлучення: жінка пилить, лише дочка світла плямка в його житті. Плюс невиліковна рідкісна генетична хвороба, через яку померли його батько, дідусь та прадідусь. Через неї втрачаєш розум і вбиваєш себе. Ймовірність, що вона йому передалась 50%. 

Аж ось Гілю пропонують як космічному біологу полетіти на далеку планету з науковою експедицією. Великі гроші, пожиттєва гарна медична страховка, сімʼя летить разом з ним, ризики мінімальні. Робота, яка пофіксить усі його проблеми. Майже без роздумів, він погоджується і вони з іншими 1200 людьми летять на планету Іш-Чель.
Думаю, говорити, що не все так райдужно на цій планеті як обіцяли головному герою не треба. 

Продовжувати читання Танець недоумка – Ілларіон Павлюк, 2019 →

– Та тихо ти! Тихше, «РОЛІТ нє спіт»! (с)

На днях я прослухала сіквел до роману “Клавка” Марини Гримич під назвою “Юра”. І зрозуміла, що я так і не поділилася своїми думками щодо першої частини. Тож ось мій маленький відгук на “Клавку”. Хоч це і хороший сильний текст, але у мене якісь двоякі почуття до нього. Зараз поясню чому.

Ось анотація до книги:

Дія роману Марини Гримич «КЛАВКА» відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обмежилось: українських літераторів — колег по перу, сусідів по дому — нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації — хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління.
Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника — між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.
Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.

Продовжувати читання Клавка – Марина Гримич, 2019 →

він повільно відійшов від причалу — назад, в обійми самотності. (с)

До цього я читала в американського психіатра та психотерапевта Ірвіна Ялома лише nonfiction, такі як “Питання життя і смерті” та “Ліки від кохання”. Це різні історії з його особистого життя та практики. Тому придбавши для книжного клубу “Вовчиці” (що на ютюб-каналі “Палає”) його книжку “Проблема Спінози” (The Spinoza Problem) була приємно здивована, що це художній твір. І він мені дуууже сподобався.

Ця книжка про життя двох реальних людей: Розенберґа та Спінозу. Альфред Розенберґ – пропагандист та ідеолог німецького нацизму. Під час Другої світової війни вивозив до Німеччини з окупованих міст твори мистецтва, цінні книги тощо. Бенто Спіноза – нідерландський філософ-гуманіст єврейського походження. Через погляди на релігію був відлучений від єврейської громади.
Протягом всієї книги Розенберґ намагається вирішити “проблему Спінози”. А саме чому великий Гете так любив та поважав якогось єврея Спінозу. Як єврей зміг написати визначний текст “Етика”? Як єврей став генієм?

Продовжувати читання Проблема Спінози – Ірвін Ялом, 2012 →

I am your maid. I know so much about you. But when it comes down to it: what is it that you know about me? (с)

І знову черговий легкий детектив. В цей раз канадської письменниці Ніти Проуз під назвою “The Maid” або ж “Покоївка”. Він для мене на межі з легким та примітивним. І, певна річ, це не додає йому честі.

Отже, головна героїня Моллі – молода дівчина 25 років, яка працює в великому та престижному готелі. Вона незвична: Моллі не розуміє сарказм, мову тіла та коли з неї жартують. Вона довірлива та прямолінійна. В один свій робочий день вона знаходить у номері мертвого постійного клієнта. З цього моменту її просте та зрозуміле життя змінюється: арешти, підозрювані, адвокати, наркотрафіки, кохання та зради.

Продовжувати читання Покоївка – Ніта Проуз, 2022 →