Архів теґу: #постмодернізм

Одержимість – А.С.Баєтт, 1990

Літа в нас за дверима Таємниця.(с)

Я прочитала роман “Одержимість” А.С. Баєтт пару місяців тому і все ще під враженням від нього. Я настільки від нього в захваті, що все ще не можу підібрати слова, щоб описати його. До того ж ця книга така багатошарова, багатосенсова, що я навіть не знаю з чого почати, адже кожна тема варта обговорення.

Тому це буде моє намагання хоч трохи розповісти вам про “Одержимість”, щоб ви її купили, а ще краще – прочитали) Коли будете купляти цей роман, то захопіть одразу і “Книгу для дітей”, бо вона не менш крута!

Отже,
1986. Молодий текстолог Роланд Мітчел, який досліджує життя та творчість відомого вікторіанського поета Рендольфа Генрі Еша, знаходить в одній з його книг чернетку романтичного листа. Він разом з іншою літературознавицею Мод Бейлі намагається зʼясувати, хто ж ця таємнича жінка, якій Еш пише. Починається розслідування, яке змінює і самих героїв, і уявлення про поета та його життя.

Продовжувати читання Одержимість – А.С.Баєтт, 1990

Тарантул – Боб Ділан, 1971

нині кожна людина сама за
себе – ти кожен чи сам собою? (с)

Знаєте мем “це небагато, але це чесна праця”? Оце я і мої думки під час і після читання “Тарантула” Боба Ділана))
А якщо серйозно, то є книги, які ти не розумієш, але від яких неможливо відірватися і ти просто насолоджуєшся текстом. А є книги, коли тобі некомфортно від того, що ти не розумієш, що ж тут коїться, і тебе це тривожить. То “Тарантул” однозначно це перший варіант. Я майже нічого не зрозуміла, але, бляха, це цікаво!

Якщо ви спитаєте мене, про що ця книга, то я просто втічу)) Бо це неможливо пояснити.

“Тарантул” вважається постмодерністською поезією в прозі, якщо вірити анотації. Це потік свідомості музиканта, де ти вгадуєш, про що ж він пише. Тут дійсно якось “по наитию”, за повторювальними словами, метафорами, за відчуттями намагаєшся зрозуміти (або ні) книгу.

Продовжувати читання Тарантул – Боб Ділан, 1971

Правік та інші часи – Ольга Токарчук, 1996

Куди ми прямуємо? Що є метою часу? (c)

На обговоренні “Орландо” перекладачка Тамара Дуда (ака письменниця Тамара Горіха Зерня), відповідаючи на питання про сильних сучасних письменниць, відразу назвала Ольгу Токарчук. Я до цього ніколи не читала цю авторку (хоча дома маю її 5 книжок), тому посунула Ельфріду Єлінек і таки взялась за польську письменницю. Обрала її роман “Правік та інші часи”. І це було чудово. Сімейні саги в жанрі постмодернізму я ще не читала)

У центрі книги Правік.

Правік - місце, яке лежить у центрі всесвіту

Правік охороняється з кожної сторони архангелами, а мешканці мають прізвища Небесні, Божі або ж Серафини. (Про Бога і його пошуки поговоримо трохи пізніше, але вже очевидно, що біблійних алюзій тут багато). А також Правік захищений з усіх сторін лісом або ж річками. Правік – цілий світ, з якого дуже важко вирватися.

Продовжувати читання Правік та інші часи – Ольга Токарчук, 1996

Кривавий меридіан – Кормак Маккарті, 1985

Вони рушили в кармазинове світання, де земля змикалася з небом на тонкому лезі рівнини. (с)

Отже, “Кривавий меридіан” Кормака Маккарті. Я в захваті. Я сама себе лякаю, але що поробиш. Всі оці багато сторінкові описи вбивств людей, дітей, тварин, зґвалтувань, розстрілів, вирізання, трощення, знімання скальпелів навіть не зіпсували насолоду від книги. Я ж кажу, сама себе лякаю.

“Кривавий меридіан” – це, якщо можна так сказати, історичний роман. Адже він про справжню банду головорізів, яку очолював Глентон. Більшу частину роману події розгортаються у 1849-50 роках десь у диких місцях між Техасом і Мексикою. І майже кожний герой має власний прототип.

Сюжету майже і немає. Головний герой – малюк – підліток, який приєднується до банди, яка полює на індіанців. І ця банда все, що робить, це шукає індіанців, вбиває їх і обмінює зняті скальпелі на грошики та випивку. Іноді вони полюють на індіанців, іноді навпаки. Це все.

Продовжувати читання Кривавий меридіан – Кормак Маккарті, 1985

Дорога – Кормак Маккарті, 2006

Крихкість усього нарешті вийшла на яв. (с)

Думаю, усі знають якщо не книгу “Дорога” (The Road) американського письменника Кормака Маккарті, то точно однойменний фільм з Вігго Мортенсеном. І якщо ви вже раз його прочитали або подивились, то точно не забудете. Це такий глибокий, потужний, атмосферний твір, що назавжди залишається з вами.

Сюжет простий: батько з сином йдуть на південь. Все навкруги сіре, повсюди лише бетон та залишки людських будівель. Природа знищена (ні тварин, ні рослин), часто йде дощ, герої носять маски.
Читач нічого не знає про цей світ: що трапилось, коли трапилось, де люди, чого бояться герої, чому саме південь. Все, що ми відчуваємо – це тривогу. Постійну тривогу та постійну небезпеку.

Продовжувати читання Дорога – Кормак Маккарті, 2006