Іноді треба залишати минуле в минулому. (с)
Я прочитала “Голландський дім” Енн Петчетт за день. Не можу сказати, що це прям моя книга, але вона мене затягнула. І трохи побісила. Багато побісила. Особливо своїм фіналом.
Якщо дуже коротко, то ця історія про брата з сестрою, яких погана мачуха вигнала з дому. Не з простого дому, а з голландського, який “можна прозирнути наскрізь” (щоб це не значило).
- І чому ми не волаємо? - Ми ще в шоці.
Від мами важко полетіти. (с)
Я обожнюю книжки, в яких на першому плані не сам сюжет, а саме психологізм героїв. Коли герої відкриті перед читачем, оголені. Коли пірнаєш в їх саморефлексії, їх почуття, їх роздуми, їх логіку. І саме на це я очікую, коли бачу в анотації до книги, що це психологічний роман. Тому не дивно, що прочитавши «Коли відлітають серпокрильці» який написала Теа Саніна, я була трохи розчарована. Адже саме психологізму я і не отримала.
Завʼязка прекрасна!
Дмитро та Варвара – медіатори, тобто спеціалісти, які допомагають двом конфліктуючим сторонам прийти до консенсусу. До них в офіс приходить Роксана – 26-річна юристка та її 20-річний брат Олекса, щоб їм допомогли “порозумітися” з їх мамою Евою щодо спадку батька.
Продовжувати читання Коли відлітають серпокрильці – Теа Саніна, 2023
– Це чудо, що він вижив. – Ага, але в певному сенсі він не вижив. (с)
Книг про Голокост написано вже чимало. Вони різні: різні жанри, на реальних подіях та на вигаданих, хороші та погані. Особисто я вважаю, що це добре. Якщо погано написана книга спонукає читача почитати якусь історичну інформацію про Голокост, то це вже й не така погана книга.
“Маус: Сповідь уцілілого” (Maus. A Survivor’s Tale) Арта Шпіґельмана – це також книга про Голокост. І вона дуже незвична, адже це графічний роман. І це поки що єдиний графічний роман, який здобув Пулітцерівську премію. Саме завдяки такому формату, книга приваблює ширшу авдиторію. А це важливо, щоб люди знали та памʼятали про ті жахіття.
Тим паче, коли вона відтворює реальні події, адже це автобіографічний роман. Арт Шпіґельман – американський художник єврейського походження. Його батьки, польські євреї, пережили Голокост, але багато членів сімʼї загинули. Вони перебували в єврейському гетто, потім в концтаборі, переховувались у знайомих, але все ж таки потрапили в Аушвіц. Саме досвід батька ліг в основу роману.
Продовжувати читання Маус: Сповідь уцілілого – Арт Шпіґельман, 1980
Ох, довго думав Бог, аби людям усякі кари попридумувати. Довго і добре думав, кумо. А ми і не знаємо, за що… (с)
На жаль, я та людина, яка до повномасштабного вторгнення рф читала більше російську літературу, ніж українську. Я виросла на цих мітах, що українська література лише про журбу та село. А сучасна література взагалі не заслуговує на увагу.
Але бажання все ж таки читати щось українське було. “Солодка Даруся” Марії Матіос – одна з найперших книг, яку я прочитала, свідомо обираючи українських письменників чи письменниць. Хоча я прочитала її десь 10 років тому, але вона все ще доволі популярна в Україні. Саме тому і хочу поділитися своєю думкою про цю книгу.
Сюжет розгортається у 1970-х у невеличкому селі на Буковині. Головна героїня на імʼя Даруся ще доволі молода жінка. Її вважають німою та трохи несповна розуму. Вона майже ні з ким не спілкується, живе сама, страждає на сильні головні болі. Лише Іван Цвичок – такий же дивакуватий, як і вона проявляє до неї ніжні почуття. Він розуміє, що з нею щось в дитинстві трапилось, через що вона і досі страждає.
Все тріщить і рветься. (с)
Знаєте, є такі книжки, які наче і цікаві, але їх важко читати. Саме важко примусити себе сісти і читати. Ти постійно відволікаєшся на телефон, на птахів за вікном, навіть ідеш мити посуд, лише щоб не сідати за цю книгу. Ось так у мене було з романом “Хто ти такий?” Артема Чеха. Він невеличкий, глибокий, хороший, але бажання читати його періодично зникало. Але коли вже сідала, то було важко відірватися. Щось відволікло і знову змушуєш себе взятися за книгу. І так по колу. Я не знаю чому так. Можливо, занадто багато суму, безнадійності і сірості у ній.
У книзі немає як такого сюжету. В цілому, це про дружбу малого Тимофія і Фелікса – хахаля його бабусі. Фелікс – колишній контррозвідник, страждає на ПТСР, від чого постійно пʼє. Він то зʼявляється, то зникає в житті малого. Але саме цей дивакуватий Фелікс найбільше впливає на формування Тимофія.