Архів теґу: #війна

Щурячий лаз – Філіп Сендс, 2020

Відгуки, Сучасна література, , ,

Збагнути душогубця — важливіше, ніж жертву. (с)

Я не любителька жанру nonfiction, але періодично його читаю. Особливо, якщо його хвалить сам Стівен Кінг (завжди на це ведусь!). Саме так в мої руки потрапила книга “Щурячий лаз. Кохання, брехня та справедливість на шляху втечі нацистського злочинця” (The Ratline) Філіпа Сендса. Філіп Сендс – франко-британський юрист/адвокат (неочікувано!), який написав 16 книг із міжнародного права.
Це моя перша книга, яку можна схарактеризувати як літературна журналістика. Або ж як пише сам Філіп Сендс – нехудожній роман. І це було дуже захопливо!

Анотація:

У цьому захопливому, невигаданому трилері на основі реальних подій Філіп Сендс пропонує унікальну розповідь про життя нацистського групенфюрера SS Отто Фрайгера фон Вехтера та його дружини Шарлотти. Досліджуючи приватний архів сімейних листів і щоденників, він розкриває правдиве історичне тло про життя до і під час війни, про втечу в Альпи, переховування в Римі, а також про часи Холодної війни.

Минає багато часу перед тим, як відкриються нові таємниці, що переслідують молодшого сина Вехтера, адже він продовжує вірити, що його батько був хорошою людиною. Що ж насправді трапилося з Отто Вехтером, коли він очікував на переправу до Аргентини через «щурячий лаз», заручившись підтримкою ватиканського єпископа? І що криється за раптовою та несподіваною смертю Вехтера?

Продовжувати читання Щурячий лаз – Філіп Сендс, 2020 →

Позивний для Йова – Олександр Михед, 2023

Відгуки, Сучасна література, , ,

Це книжка про те, що неможливо забути. І пробачити. (с)

Коли я читала “77 днів лютого”, то розуміла навіщо читаю книгу про війну, яка ще не закінчилась. Саме щоб проговорити свої болі, страхи, відчуття. Все ще вони були свіжі і потребували виходу назовні. Певна річ, що це не єдина причина, але особисто для мене одна з головних. 

Беручись за «Позивний для Йова. Хроніки вторгнення» Олександра Михеда, я знову і знову запитувала себе чому саме зараз я її читаю. В цей раз відповідь була «щоб не забути». Ми всі втомились. І не треба маніпулювати і писати, що якщо ти в не окопі, то не маєш право на це відчуття. Жити під час війни – важко. Всім. Точка. Але треба звідкись брати сили і продовжувати жити, підтримувати військових, волонтерів, тих хто не справляється. І ось ця злість до ворога дає сил, тому треба її підкріплювати. Для людей типу «любов врятує світ» зараз не час. Нагадувати собі скільки українців і не тільки українців загинуло від русні. Нагадувати про біль, який ми пережили, про страх, до якого ми звикли, про злість, яка вже не така гостра, на жаль. 

Продовжувати читання Позивний для Йова – Олександр Михед, 2023 →

Драбина – Євгенія Кузнєцова, 2023

Відгуки, Сучасна література, , , ,

Я, як і багато інших українців, 24 лютого, тікаючи від повномасштабного вторгнення русні, поїхали до своїх батьків, які живуть в більш безпечній частині України. Перші дні я нічого не розуміла, була в якомусь ступорі. Але поступово сімейний побут та проблеми почати давати про себе знати. І ось через тиждень, я, ховаючись у машині, жаліюсь своєму психологу НЕ на війну, а на своїх батьків… Мені 34 роки, навкруги жах, страх, безпорадність, а я плачусь, що батьки мене не сприймають за дорослу.

Ось про це останній роман “Драбина” Євгенії Кузнєцової. А саме про членів родини, які через війну змушені знову жити в одному домі. І він мені сподобався, з великими нюансами, але в цілому непоганий, для багатьох життєвий роман.

Головний герой Толік живе в Іспанії, працює в гарній компанії і нарешті купив дім, про який мріяв. Але не пройшло і 5 днів, як до нього переїжджають родичі з України, які втікають від війни. Ось так родина несподівано опиняється в одному домі.

Минуло вже два тижні у цій хаті і в цьому складі, і Толік мимоволі став патріархом і спонсором великого роду: дядько Анатолій Степанович, мама із двоюрідною тіткою Григорівною, сестра в комплекті з подругою, а до них ще й 2 коти і собака. У жахливому сні Толік не міг собі уявити такого життя у такій страшній комбінації.

Продовжувати читання Драбина – Євгенія Кузнєцова, 2023 →

Захар Беркут – Іван Франко, 1883

XIX ст, Відгуки, , , , , ,

Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто. (с)

Інша книга, яка мене вразила актуальністю – це “Захар Беркут” Івана Франка. Чесно кажучи, я не впевнена, що мені є що розповісти про неї, але все одно хочу поділитися. Я її читала в школі і вона пройшла повз мене, що дивно, адже зараз я її проковтнула за один день. Це захоплива історична повість, від якої було просто не відірватися.

Невеличке село Тухля в Карпатах живе миром та злагодою. Якщо є якісь розбіжності чи проблеми, то все вирішується на загальній раді, яка складається зі старійшин та звичайних селян. Один з самих поважних старійшин Захар Беркут. Він мудрий, досвідчений, усі його слухають та з ним радяться.
Але ці землі князь Данило дарує боярину Тугару Вовку. Цей боярин вирубує ліси, паплюжить природу, не шануючи місцевих, їх звичаї та устої. Тож між тухольцями та Вовком починається відкритий конфлікт. Але перед громадою виникає ще більша небезпека – монголо-татарське нашестя.

Продовжувати читання Захар Беркут – Іван Франко, 1883 →

Кассандра – Леся Українка, 1907

XX ст, Відгуки, , , ,


Що правда? Що неправда? Ту брехню, що справдиться, всі правдою звуть. (с)

Після “Оргії” інший твір Лесі Українки, який мене вразив була також драматична поема “Кассандра”. З дитинства я не любила читати міти давньої Греції чи Риму. Все, що я памʼятаю, це що Зевс з усіма займався сексом, обираючи різні образи для цього. Читаючи “Кассандру”, я раділа, що дивилась фільм “Троя” з красунчиками Бредом Піттом та Еріком Баною. Тому моя вам порада, якщо ви не шарите хто такі Паріс чи Агамемнон, то подивіться це кіно перед тим як читати “Кассандру”.

Головна героїня Кассандра, дочка Пріама – останнього (трохи спойлер) троянського царя. Її брат Паріс влюбився в Гелену прекрасну і викрав її у чоловіка спартанського царя Менелая. Той звернувся до свого брата Агамемнона і він зі своїм військом пішов на Трою. 9 років тривала облога Трої.

Продовжувати читання Кассандра – Леся Українка, 1907 →