Архів теґу: #екранізація

Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012

Відгуки, Сучасна література, , , , ,

Я часто читаю легкі книжки, щоб відпочити й емоційно, й інтелектуально. Тому не розумію о ці поняття “guilty pleasure”, адже не можна постійно їбашити, розвиватися, вчитися та працювати. Усім нам потрібен відпочинок. Саме тоді приходять на поміч прості, банальні, часто сентиментальні романчики, які не викликають сильні емоції. Вони розважають, більшого від них і не треба.

Якраз таку я шукала книгу, і обрала “Where’d You Go, Bernadette” або “Де ти поділась, Бернадетт?” американської письменниці Марії Семпл. І я не помилилась, адже цей роман чудово мене розважив. З деякими нюансами…

Продовжувати читання Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012 →

The Sandman. Пісочний Чоловік – Ніл Ґейман, 1989

Відгуки, Сучасна література, , , , ,

Прочитала комікс “The Sandman. Пісочний Чоловік. Книга 1: Прелюдії й ноктюрни” відомого англійського письменника Ніла Ґеймана, та дуже складно він мені дався. Спробую пояснити чому.

Спочатку скажу, що у мене неоднозначна думка про творчість Ніла Ґеймана. Мені наче і подобаються його книжки, але щось в них і відштовхує. Я не можу зрозуміти для кого він пише. Для дітей – занадто похмуро, для дорослих – нуднувато (мені так здається). Підліткам? Чи вистачає їм динаміки? Але безумовно це незвичні, непересічні сюжети та герої.

Тепер про комікси. У відгуці до “Воля: The WILL” я писала, що це дивний для мене формат. Я – людина, яка дуже далека від культури коміксів. Усі мої знання про супергероїв з популярних блокбастерів, які зняті по коміксах. Я не впевнена, що точно зможу сказати хто з героїв належать Marvel, а хто DC. Тому я нічогісінько не знала про Пісочного Чоловіка до цього. Виявилося, Пісочний Чоловік – це доволі відомий персонаж. Перший раз він зʼявився ще в 1939 році. З 1989 до 1996 Ніл Ґейман разом з Майком Дрінгенбергом, Семом Кітом та Дейвом Маккіном створили свою серію – з блекджеком та курвами – Пісочного Чоловіка. Усього біло 75 випусків.

Продовжувати читання The Sandman. Пісочний Чоловік – Ніл Ґейман, 1989 →

Пена дней – Борис Виан, 1947

XX ст, Відгуки, , ,

…история эта совершенно истинна, поскольку я ее выдумал от начала и до конца… (с)

Всё, что я знала про книгу “Пена дней” французского писателя и музыканта Бориса Виана, что она странная. Причем я была уверенна, что это комедия (откуда всё это было у меня в голове не пойму). Именно поэтому я выбрала этот роман для чтения, так как моей душе и голове требовались смех и шутейки. Но я немного прогадала (совсем немного, если смерть героя вас смешит, меня, к сожалению, нет).

Должна признать, что книга ошарашила меня с первой страницы. “Странная” – это ничего про неё не сказать. “Пена дней” – это сюрреализм чистой воды. Это не фэнтези, где всё может жить по своим правилам, не магический реализм – где в обыденной жизни встречается магия. Нет, это совершенно непредсказуемое и необычное, взрывающее твой мозг нечто. Вот, например, небольшой отрывок:

Продовжувати читання Пена дней – Борис Виан, 1947 →

Піаністка – Ельфріда Єлінек, 1983

XX ст, Відгуки, , , , ,

Мати поклоняється дитині як ідолу, вимагаючи однієї тільки скромної плати натомість – усього її життя цілком. (с)

І знову книжка, яка викликає змішані почуття, а саме страх і насолоду. Роман «Піаністка» австрійської письменниці Ельфріде Єлінек здійняв у мені вихор емоцій, у деякі моменти я навіть переставала дихати. Мені було некомфортно читати: відраза, напруга, жалість, злість накривали. Але і в той же час я отримувала величезне задоволення від краси стилю, від чітких справжніх образів героїв, від сили сюжету, від свободи письменниці, яка, не боячись, показала таку відразливу реальність. Я вважаю, що такі книжки змінюють цей світ.

Головна героїня Еріка Кохут – піаністка, яка викладає у Віденській консерваторії. Вона шанована на роботі, але друзів у неї немає. Їй трохи за 30 і вона живе з матір’ю. Мати контролює все її життя: куди вона йде, що вона одягає, що вона купує, з ким вона спілкується. І якщо Еріка хоч на кілька хвилин запізниться додому, то мати буде обдзвонювати всіх, щоб дізнатися, де дочка. Але в один момент спокій жінок порушує 17-річний студент Вальтер, який закохується в Еріку і хоче домогтися взаємності.

«Піаністка» – місцями автобіографічний роман. У письменниці були серйозні проблеми з матір’ю, яка хотіла зробити з неї генія в музиці. Саме ці спогади і лягли в основу роману (наприклад, сцени, як вона збилась на іспиті, гіперконтроль матері, хвороба її батька реальні). Мабуть, тому книга так і чіпляє, тому що Ельфріде Єлінек знає, про що пише. Продовжувати читання Піаністка – Ельфріда Єлінек, 1983 →

Цена нелюбви – Лайонел Шрайвер, 2006

Відгуки, Сучасна література, , ,

Всегда оказывается, что виновата мать, не так ли? (с)

Знаете, говорят, что искусство должно вызывать чувства. Любые. Даже отвращение, тошнотворность, злость или тревогу. Вот именно эти чувства я испытывала при чтении романа “Мы должны поговорить о Кевине” (We Need to Talk About Kevin) американской писательницы Лайонел Шрайвер. Этот роман также выходил под названиями “Цена нелюбви” и “Что-то не так с Кевином”. Кроме них, были ещё и другие чувства, но эти же были очень сильными. И не смотря на это, роман шикарный. Он тяжелый, угнетающий, пугающий, но такой близкий.

Эта история о матери, 15-летний сын которой расстрелял 11 людей. Книга написана в виде писем, которые пишет главная героиня Ева своему мужу. Поэтому здесь почти нет диалогов, а только её мысли и чувства. С момента решения зачать ребёнка до жизни после того четверга. Шаг за шагом мы, читатели, приближаемся к этому событию. И размышления героини про брак, отношения, воспитание – цепляют. Они циничны, остры, неприятны, пугающие, но жизненные. Тут столько вопросов, которые я задаю сама себе. Тут столько тем для дискуссий с лучшими психологами. А сколько вопросов, которые не имеют ответов. Как например, виновата ли мать, что ее сын расстрелял людей?

Продовжувати читання Цена нелюбви – Лайонел Шрайвер, 2006 →