Він ще не розуміє, що це — початок кінця. Адже дещо ось-ось станеться, а коли воно станеться, то ніщо вже не буде таким, як раніше. (с)

Є книжки, яким потрібен час, щоб зацікавити читача. А є інші, які з першої сторінки захоплюють. І це не завжди через сюжет або літературний спосіб схопити читача на гачок. Часто це просто стилістика мови. Автор може використовувати яскраву, мальовничу мову. Але мене більше приваблюють твори, коли наче звичайний стиль оповіді, можливо навіть сухуватий, але відірватися неможливо.
Ось таким для мене і став роман «Нью-йоркська трилогія» (New York Trilogy) американського письменника Пола Остера. Він дуже дивний, але і дуже крутий!

«Нью-йоркська трилогія» – це книга, яка складається з трьох частин, які сюжетно не повʼязані одна з одною.
У першій частині, яка називається “Скляне місто” історія про письменника, який пише детективи. Він настільки вжився зі своїм героєм, що коли йому випадково подзвонили у пошуках приватного детектива, то він навіть узявся за справу. І ця справа заволоділа ним.
У другій частині, “Привиди”, детектива наймають стежити за чоловіком. День за день, слідкуючи за життям обʼєкта, він загрузає у чуже життя.
У третій частині, під назвою “Замкнена кімната”, розповідь про критика, який після смерті давнього друга отримує величезну купу його рукописів і прохання дати їм ладу. Так герой друкує геніальний роман, одружується з його дружиною, усиновлює його сина, урешті-решт починаючи жити життям друга.

Продовжувати читання Нью-йоркська трилогія – Пола Остера, 1987 →

…хай куди я поїду, а ти зі мною, і він зі мною, і поки ви обоє живете, світ для мене прекрасний. (с)

Книжки ірландської письменниці Саллі Руні (“Нормальні люди” та “Розмови з друзями”) асоціюються у мене з меланхолією. Вони викликають якийсь сум, тугу та відчуття самотності. Усі герої нещасні, депресивні, в пошуках чогось: сенсу, щастя, кохання, себе. І виникає відчуття, що вони нещасні не через якісь обставини чи вони щось пережили, а наче самі по собі. Розумні, чутливі, молоді люди, які можуть обговорювати марксизм, мистецтво та соціальні проблеми, але не можуть дати собі ради. Вони наче не належать цьому світові, тому ось це безосяжне відчуття самотності.

Новий роман авторки “Де ж ти дівся, світе мій прекрасний?” (Beautiful World, Where Are You) не став винятком. У ньому наявні все ті ж герої: розумні, молоді люди, які дуже нещасні. Тому ця книжка викликала знайомий вир емоцій: сум, жаль, зацікавленість, тугу, а також злість, безвихідь та роздратування. Але кінець приніс полегшення, навіть промінець малесенького щастя. І знову ж, як і попередні твори Саллі Руні.

Продовжувати читання Де ж ти дівся, світе мій прекрасний? – Саллі Руні, 2021 →