Слабкість. Ні, ми – сила. (с)

Я дуже люблю ютюб канал “Палає”, який ведуть чудові та харизматичні Емма Антонюк та Яна Брензей. На цьому каналі є багато класних інтервʼю, цікаві та корисні обговорення актуальних соціальних проблем. Але це не все! Щомісяця дівчата проводять книжний клуб “Вовчиці”. У цьому місяці вони обрали книгу “Про жінок і сіль” (Of Women and Salt) американської письменниці Ґабріели Ґарсії. І мені вона дуже сподобалась.

Важко описати про що книжка одним абзацом. Якщо коротко, то вона про емігрантів. Хоч вона і невеличка (менше ніж 200 сторінок), але тут є декілька історичних подій різних сторіч, історії 2 родин, величезна кількість соціальних тем. Усе, що треба, щоб зацікавити сучасного читача.

Продовжувати читання Про жінок і сіль – Ґабріела Ґарсіа, 2021 →

Я часто читаю легкі книжки, щоб відпочити й емоційно, й інтелектуально. Тому не розумію о ці поняття “guilty pleasure”, адже не можна постійно їбашити, розвиватися, вчитися та працювати. Усім нам потрібен відпочинок. Саме тоді приходять на поміч прості, банальні, часто сентиментальні романчики, які не викликають сильні емоції. Вони розважають, більшого від них і не треба.

Якраз таку я шукала книгу, і обрала “Where’d You Go, Bernadette” або “Де ти поділась, Бернадетт?” американської письменниці Марії Семпл. І я не помилилась, адже цей роман чудово мене розважив. З деякими нюансами…

Продовжувати читання Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012 →

Він ще не розуміє, що це — початок кінця. Адже дещо ось-ось станеться, а коли воно станеться, то ніщо вже не буде таким, як раніше. (с)

Є книжки, яким потрібен час, щоб зацікавити читача. А є інші, які з першої сторінки захоплюють. І це не завжди через сюжет або літературний спосіб схопити читача на гачок. Часто це просто стилістика мови. Автор може використовувати яскраву, мальовничу мову. Але мене більше приваблюють твори, коли наче звичайний стиль оповіді, можливо навіть сухуватий, але відірватися неможливо.
Ось таким для мене і став роман «Нью-йоркська трилогія» (New York Trilogy) американського письменника Пола Остера. Він дуже дивний, але і дуже крутий!

«Нью-йоркська трилогія» – це книга, яка складається з трьох частин, які сюжетно не повʼязані одна з одною.
У першій частині, яка називається “Скляне місто” історія про письменника, який пише детективи. Він настільки вжився зі своїм героєм, що коли йому випадково подзвонили у пошуках приватного детектива, то він навіть узявся за справу. І ця справа заволоділа ним.
У другій частині, “Привиди”, детектива наймають стежити за чоловіком. День за день, слідкуючи за життям обʼєкта, він загрузає у чуже життя.
У третій частині, під назвою “Замкнена кімната”, розповідь про критика, який після смерті давнього друга отримує величезну купу його рукописів і прохання дати їм ладу. Так герой друкує геніальний роман, одружується з його дружиною, усиновлює його сина, урешті-решт починаючи жити життям друга.

Продовжувати читання Нью-йоркська трилогія – Пола Остера, 1987 →

Іноді так багато часу минає, поки нарешті щось зрозумієш. (с)

Я свідомо уникала романи американської письменниці Елізабет Ґілберт. Через мега популярність її книжки «Їсти, молитися, кохати», я вважала авторку “попсою”, яка не варта моєї снобської уваги. Але в якийсь момент багато поважних людей почали хвалити її останній твір “Місто дівчат” (City of Girls). Тому я все ж таки вирішила дати шанс і прослухала книжку в аудіоформаті. І зовсім не пожалкувала, адже роман цілком достойний.

1940 рік. 19-річна Вівіан Морріс приїздить до Нью-Йорку після того, як її вигнали з жіночого коледжу. Батьки не змогли винести сором за це, тому відправили дівчину до її тітки. Тітка Пег – власниця невеличкого театру на Мангеттені. Так Вівіан опиняється в центрі богемного театрального життя. Вистави, зірки, вечірки, алкоголь, закоханість, секс захоплюють дівчину. Але війна з кожним днем все ближче і ближче.

Продовжувати читання Місто дівчат – Елізабет Ґілберт, 2019 →