Архів теґу: #Україна

Юра – Марина Гримич, 2020

 

В одному із інтервʼю Марина Гримич розповіла, що її перший задум був писати роман про 60-ті роки. Але їй в руки потрапили архівні документи 47-го року: усіх тих пленумів Спілки, газети того часу та партійні постанови. Так зʼявилася “Клавка”. Проте ідея все ж написати про 68-ий лишилась. Органічно виникло продовження історії, з тими ж героями, але вже в інших умовах. Так зʼявився роман “Юра”. Він вийшов доволі самобутній та самостійний. В принципі, його можна читати і без “Клавки”.
“Юра” викликав в мені тільки позитивні емоції і сподобався набагато більше. Я прям засмутилась, що книжка закінчилась, бо вона прекрасна!

Київ, 1968 рік, кінець «відлиги». Юра – студент-фізик, успішний комсомольський ватажок, перспективний науковець-початківець – потрапляє в лещата непростих обставин і в пекло власних сумнівів: йому потрібно зробити моральний вибір, а він відчуває, що не готовий до цього. Адже його життя є своєрідним буфером поміж двома світами, – з одного боку, світом «золотої молоді», дітей секретарів ЦК КПУ, ЦК ЛКСМУ, КДБ, а з іншого – світом його мами Клавки, яка є однією з тих безіменних і негероїчних представників української інтелігенції, що тримають на своїх плечах могутній тил для шістдесятництва.

Будьте обережні, бо “Юра” починається зі спойлерів! Тож самі вирішуйте чи треба воно вам!

Продовжувати читання Юра – Марина Гримич, 2020

Я бачу, вас цікавить пітьма – Ілларіон Павлюк, 2020

«Я [сердечко] БУСЬКІВ _АД». (с)

Я закінчила з “Білим попелом”, потім з “Танцем недоумка”, щоб перейти до головного боса  Іларіона Павлюка, а саме до роману “Я бачу вас цікавить пітьма”. Адже якщо ви хоч трохи крутитесь в книжних спільнотах, то ви просто не могли не чути про цю книгу.

Я змогла приборкати цього боса не з першої спроби. Я починала читати книгу вперше, коли була емоційно виснажена. І мене вистачило лише на першу главу, оскільки не змогла винести відчуття безнадійності та якоїсь чорнухи. Другий раз я почала читати вже більш в емоційно стабільному стані. І це зовсім інші відчуття. Книга захопила мене. 

Анотація  до роману:

Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати... У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно.

«Я бачу, вас цікавить пітьма» — історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.

Продовжувати читання Я бачу, вас цікавить пітьма – Ілларіон Павлюк, 2020

Улас Самчук: “Марія” та трилогія “Волинь”

Матері! Чого ви плачете, матері? Шкода вам ваших синів? Не плачте. Їх мільйони в Росії. Жінки! Невже не обійдетесь без ваших чоловіків? Загинуть? Не журіться… Росія дасть вам інших! (с)

В школі ми вчили Уласа Самчука і його роман “Марія”. Але я памʼятаю, що мені важко дався текст, особливо його друга частина. Перечитуючи зараз, моя думка трохи змінилась: книга вразила мене, хоча друга частина також далась важко.

Повна назва роману “Марія: хроніка одного життя”, оскільки він саме про це. Це історія життя Марії: про її важку долю, складнощі селянського життя на кінці ХІХ – початку ХХ століть і Голодомор. Це перший роман, який висвітлює тему Голодомору в Україні 32-33 рр. Не даремно книга починається з присвяти:

«Матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роки 1932–1933»

Продовжувати читання Улас Самчук: “Марія” та трилогія “Волинь”

Вік червоних мурах – Тетяна П’янкова, 2022

Червоні мурахи плодяться, гуртуються у колонії, хутко розповзаються Україною — її містами, селами, хуторами. Вони розтікаються, як розтікається вогняна ріка перелогами сухої трави; загрозливо пищать — хочуть панувати над нами. (с)

 Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору.

Саме тому, хочу поділитися з вами книгою “Вік червоних мурах” Тетяни П’янкової, адже вона про Голодомор 1932-33 років в Україні.
Якщо “Інтернат” Жадана – це один з найсильніших романів, що я читала в 2023 році, то “Вік червоних мурах” – один з найважчих романів 2023 року.

Це дуже емоційно важка книжка. Мені трохи пощастило, що я знала про що саме вона. Це як раз той випадок, коли від спойлерів була користь. Адже саме спойлери допомогли хоч трохи емоційно підготуватися до подій. Але якщо подумати, то тут описуються усі жахи, які були під час Голодомору. Усі. Тож можна і здогадатися, що чекає на читача. Хоча мушу признатися, що деякі сцени я так і не змогла прочитати, а просто пропустила. Занадто було важко це читати. 

Це історія маленького села Мачухи в Полтавській області в 33 році. День за днем його жителі вмирають від голоду. Харитон кожного ранку їздить по селу та збирає трупи. Олексій – червоний комісар, в імʼя партії та “свєтлого будущєго” дає бій куркулям, забираючи останні крихти у людей. Свирид же йому в цьому допомагає. В той час як 19-літня Явдоха зі своєю мамою та молодшим братом намагаються просто вижити.

Продовжувати читання Вік червоних мурах – Тетяна П’янкова, 2022

Бот – Макс Кідрук, 2012

Це ж хаос! (c)

Це вже 3 роман, який я читаю в українського письменника Макса Кідрука. Перший був “Не озирайся і мовчи”, другий “Де немає Бога”, третій – “Бот”. І це зовсім різні несхожі один на одного твори. Єдине, що їх обʼєднує – це жанр технотрилер. Тобто багато наукових фактів, розʼяснень, підґрунтя, а також помилок в технологіях, які призводять до фатальних наслідків.

“Бот” – одна з найвідоміших книг автора та одна з найперших, які написав Кідрук. Таких сюжетів ще не було в українській літературі. Але через брак досвіду у написанні є деякі моменти, які неприємно тригерили своєю банальністю. Проте книга цікава і дуже пізнавальна. Я отримала величезне задоволення і не могла відірватися від неї.

Продовжувати читання Бот – Макс Кідрук, 2012