Архів категорії: Відгуки

Повітряна й тривожна книжка – Ірина Славінська, 2023

Відгуки, Сучасна література, , ,

Сидячи за ноутбуком, клацаючи клавіатурою, збираючи докупи слова історії, що струменить крізь мене… (с)

Але що таке справжня війна? (с)

Про Ірину Славінську я дізналась через статі на тему сексизму на порталі Повага. Потім вже читала її на Суспільному та інших медіа. Чула гарні відгуки на її книжки #майже_доросла та Невже доросла, але руки так і не дійшли їх почитати.
В книжковому клубі Літосвіти (який я дуже раджу) обрали її книгу “Повітряна й тривожна книжка” – тож це була чудова нагода почати знайомство з Іриною Славінською як з письменницею, а не журналісткою. І мені сподобалось це знайомство)

Про що ця книга? Це рефлексії авторки під час повномасштабного вторгнення російської армії. Вона пише про те, що багато українок (так, саме українок) пережили протягом першого року. Ірина описує як змінилось її життя. Як підбори змінила на кросівки. Як живеться без світла та гарячої води. Які є укриття і що завжди є в її рюкзаку. Або ж роздуми про українську літературу чи Едіпа.

Продовжувати читання Повітряна й тривожна книжка – Ірина Славінська, 2023 →

Гіперіон – Ден Сіммонс, 1989

XX ст, Відгуки, , , , ,

Пакуй валізи, синку. Ми летимо на Гіперіон. (с)

“Гіперіон” (Hyperion) американського письменника Дена Сіммонса лежала в мене у вішлисті більше як 5 років. Останні ж 3, я постійно думала, що в цьому місяці точно прочитаю. І ось 2024 і я нарешті взялась за цю тетралогію “Пісні Гіперіона”. І я в захваті від неї! Це та книга, яку читаєш годинами без перерв. Або ж повертаєшся думками до неї, коли все ж таки змушений відкласти її. Обожнюю цей стан.

Як і за “Колонію” Кідрука, мені страшно було сідати за цю книгу. Ну представте: 4 книги по 600-900 сторінок, наукова фантастика, повʼязана з космосом, нові світи, купа героїв. На читача відразу обрушується безліч назв, термінів, місць, предметів цього світу. Поки почнеш розуміти хто є хто, що це за предмет і що він робить – бабкою станеш…
Ну добре, насправді все не так страшно. Лише спочатку доволі важко. Все що треба – відпустити текст. Тобто сісти і читати, щоб відразу “Гіперіон” поглинув тебе. От тоді страх іде, а зʼявляється цікавість. Ще й яка!

Почну одразу з виправдання. Написати гарний відгук на такі масштабні книжки дуже важко. Тому не очікуйте цього і від мене. Це будуть сумбурні, але щирі думки про “Гіперіон”.  Мене буде кидати від одного до іншого, про багато важливих речей я взагалі не напишу, бо, повторюсь, це масштабна книга з купою тем, деталей, відсилок та алюзій. Але спробую щось написати.

Продовжувати читання Гіперіон – Ден Сіммонс, 1989 →

За спиною – Гаська Шиян, 2019

Відгуки, Сучасна література, , ,


Таке відчуття, що довкола мене у якомусь абсурдному, ксенофобському і гомофобському хрестовому поході туди-сюди носять вишиту хоругву лицемірства. Ні в чому не сприймаючи іншого погляду, іншого ракурсу, іншого бекґраунду, (с)

Неодноразово чула про роман “За спиною” Гаськи Шиян. До того ж лише гарні відгуки. Але після прочитання його, коли заглибилася у відгуки та рецензії побачила велику кількість гейту, що на книгу, що на авторку. Особисто мене ця книга зачепила і вразила. Я розумію, чому вона викликала такий резонанс в суспільстві. Але мені вона однозначно сподобалась.

Я очікувала щось в стилі «Доці», а отримала «Записки українського самашедшого» на сучасний лад. Це також якийсь зріз суспільства у Львові під час військових дій на сході України (АТО). Тільки тут менше новин, а саме дух того часу. 

Насправді, тут сюжету відсотків 20, а решта 80 – це рефлексії та роздуми героїні. Це спостереження за суспільство: якимись ситуативними сценами або ж стереотипними судженнями. 

 Продовжувати читання За спиною – Гаська Шиян, 2019 →

Жовтолика – Ребекка Кван, 2023

Відгуки, Сучасна література, , , ,

Але письменництво — таки весь світ. (с)

Я ненавиджу фрази на кшталт “це не на часі”, “у нас війна, а ви ….”, “у нас є важливіші проблеми, ніж ваші…”.  Але в цей раз із романом “Жовтолика” (Yellowface) Ребекки Кван я відчувала щось схоже. Нижче поясню чому (або ні).

Джуніпер – письменниця, але посередня. Її ж подруга Атена Лю – рокстар у літературі. Одного вечора Атена вмирає прямо на очах у героїні. І якось так трапилось (мабуть, просто якось зачепилось): вона краде рукопис із новим романом подруги. Джуніпер “Причесує” його, додає отсєбятіни і видає під своїм імʼям. Він стає бестселером. І тут починається справжнє медійне життя героїні: гроші, визнання, фанати, хейтери, хейтери, звинувачування, хейтери, параноя…

Звучить цікаво і захопливо? Так! Ні! Не знаю! Не знаю чому, але ця книга не викликала у мене майже жодної емоції. Наче було і цікаво, але думок у голові – жодних.
Можливо, мені ця книга не зайшла, бо українці зараз намагаються просто вижити. І проблеми маргінальних груп у США мене мало торкають. Як і питання етики: хто про що має право писати, а хто ні. Так, я обезцінюю їхні проблеми, і я не права. Просто на цей момент мене хвилюють інші речі.

Продовжувати читання Жовтолика – Ребекка Кван, 2023 →

Born A Crime – Trevor Noah, 2016

Відгуки, Сучасна література, , , ,

Легко про важливе

Обожнюю книжки, від яких жодних очікувань, а вони вражають. Так у мене було з автобіографічною книгою “Born A Crime: Stories from a South African Childhood” південноафриканського коміка Тревора Ноа. Я про неї дізналася зі сторіз Маріам Найєм, і дуже їй вдячна, що вона про неї розповіла.
Знаєте, коли чуєш, що комік пише автобіографічну книгу, відразу уявляєш, що це буде щось про те “як пацан к успєху шол”. Потім дізнаєшся, що він з Південної Африки, тож думаєш, що це буде щось ще про бідність та расизм. Але що точно ти не очікуєш, що це буде про імперіалізм, апартеїд* та домашнє насилля! А даремно! Бо ця книга саме про це. І вона чудова!

Отже, Тревор Ноа у своїй біографії пише про своє життя в Йоганнесбурзі. З самого дитинства до відʼїзду з нього. Воно припадає на часи апартеїду та його повалення. Тож смішні історії переплітаються з жахливими расовими дискримінаціями.

Продовжувати читання Born A Crime – Trevor Noah, 2016 →