Архів категорії: Відгуки

Де немає Бога – Макс Кідрук, 2018

Небезпека на людину чатує там, де немає Господа. (с)

Поняття “технотрилер” в мене точно асоціюється з українським письменником Максом Кідруком. Саме читаючи його біографію, я і дізналась що ж то таке. Вікіпедія пише, що “технотрилер — жанр художньої літератури, що досліджує взаємодію людини з реально існуючими технологіями, а насамперед — фатальні помилки у цій взаємодії, що призводять до техногенних катастроф.”

І саме такий роман “Де немає Бога” цього ж автора. Вже з обкладинки зрозуміло, що він буде про авіакатастрофу. І з перших сторінок читач стає свідком помилки за помилкою, що призведуть до цієї катастрофи.

Продовжувати читання Де немає Бога – Макс Кідрук, 2018

Республіка Дракона – Ребекка Кван, 2019

Друга частина циклу “Макова війна” (відгук на першу книгу тут) вийшла під назвою “Республіка Дракона” (The Dragon Republic). І вона мені сподобалась, і не сподобалась водночас.

Війна скінчилась завдяки Рін та її дару. Але Рін не може змиритися зі внутрішнім болем: почуттям провини, втрати Алтана, боязні самої себе. Тому все, що вона хоче – це помститися Імператриці. Та для цього їй потрібні союзники. Так Рін знову занурюється у нову війну: Республіки проти Імперії.

Чесно кажучи, першу частину книги мені було нудно читати (а це на хвилиночку понад 400 сторінок!). Ці політичні ігри, описи флоту, битви, самостраждання Рін не викликали в мене ніяких емоцій. А от останні 30-40% були захопливими. А фінал – взагалі приємно здивував (за що я і поставила 4 зірки з 5).

Продовжувати читання Республіка Дракона – Ребекка Кван, 2019

Оповідки Еви Луни – Ізабель Алленде, 1989

Головна героїня роману “Ева Луна” чилійської авторки Ізабель Алленде неодноразово говорить про свій талант вигадувати історії. Усі її друзі та близькі підтримують дівчину та спонукають до написань книжок. Врешті-решт Ева Луна починає писати.
“Оповідки Еви Луни” – збірка оповідань, які наче написала Ева Луна. І хоча я не люблю коротку прозу, але в мене виникло велике бажання її почитати. І я не пожалкувала, а навпаки отримала величезне задоволення.

Продовжувати читання Оповідки Еви Луни – Ізабель Алленде, 1989

Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012

Я часто читаю легкі книжки, щоб відпочити й емоційно, й інтелектуально. Тому не розумію о ці поняття “guilty pleasure”, адже не можна постійно їбашити, розвиватися, вчитися та працювати. Усім нам потрібен відпочинок. Саме тоді приходять на поміч прості, банальні, часто сентиментальні романчики, які не викликають сильні емоції. Вони розважають, більшого від них і не треба.

Якраз таку я шукала книгу, і обрала “Where’d You Go, Bernadette” або “Де ти поділась, Бернадетт?” американської письменниці Марії Семпл. І я не помилилась, адже цей роман чудово мене розважив. З деякими нюансами…

Продовжувати читання Where’d You Go, Bernadette by Maria Semple, 2012

77 днів лютого by The Reporters, 2022

Добро шириться швидше за лихо. (с)

Йшов 366 день війни…

У 2022 році я прочитала багато книжок у жанрі nonfiction: психологія, історія, війна. І багато з них були емоційно важкими. Тяжко читати про смерть, про втрати, про несправедливість, про власну країну у найскрутніші часи. Найважчі книжки були про війну: Другу світову, АТО, теперішню… Але приз за най-най-найважчю книжку отримує “77 днів лютого. Україна між двома символічними датами російської ідеології війни” від The Reporters. Я плакала майже на кожній сторінці цього тексту. Всупереч цьому, її повинен читати кожен українець/українка, щоби памʼятати через що пройшла і проходить наша країна.

“77 днів лютого” – репортажі, які задокументували журналістки українського видання The Reporters між 23 лютого і 9 травня. Авторки написали про особисте та спільне для всього українського народу. Це реальні історії наших співгромадян. Перші хвилини, перші дні, перші тижні, перші місяці… Як багато болю, страху, невпевненості вони принесли… В той же самий час вони принесли сміливість, згуртованість, людяність та взаємопоміч. А також віру в перемогу!

Продовжувати читання 77 днів лютого by The Reporters, 2022