Архів теґу: #війна

Тарантул – Боб Ділан, 1971

нині кожна людина сама за
себе – ти кожен чи сам собою? (с)

Знаєте мем “це небагато, але це чесна праця”? Оце я і мої думки під час і після читання “Тарантула” Боба Ділана))
А якщо серйозно, то є книги, які ти не розумієш, але від яких неможливо відірватися і ти просто насолоджуєшся текстом. А є книги, коли тобі некомфортно від того, що ти не розумієш, що ж тут коїться, і тебе це тривожить. То “Тарантул” однозначно це перший варіант. Я майже нічого не зрозуміла, але, бляха, це цікаво!

Якщо ви спитаєте мене, про що ця книга, то я просто втічу)) Бо це неможливо пояснити.

“Тарантул” вважається постмодерністською поезією в прозі, якщо вірити анотації. Це потік свідомості музиканта, де ти вгадуєш, про що ж він пише. Тут дійсно якось “по наитию”, за повторювальними словами, метафорами, за відчуттями намагаєшся зрозуміти (або ні) книгу.

Продовжувати читання Тарантул – Боб Ділан, 1971

Арабески – Сергій Жадан, 2024

“Час наче зламався, а лагодити ніхто не поспішає.”

В “Бахмуті” Мирослав Лаюк пише, що через всі ці історичні події, які проживають українці століттями, у нас змінюється бачення мистецтва. Мало того що безліч культурних памʼяток знищенні, вкрадені, зруйновані через війни чи радянський союз, так ще й митці вже не мислять глобальними речами. Ми не можемо собі дозволити створювати щось десятиліття чи більше. Це привілей спокійних часів, яких в Україні зовсім мало.
Наші письменники тільки почали писати родинні саги на багато сторінок. Але війна все змінила. Коли ти можеш померти в будь-який момент, то ти не плануєш щось на 5 років. Саме тому зараз так процвітає поезія, адже це про тут і тепер.

І от мені здається, що саме тому “Арабески” Сергія Жадана – збірка оповідань, а не класичний роман. Адже немає часу на роздуми, рефлексії, пошуки якихось досліджень. Ні, це коротка проза, яка передає емоцію “тут-і-тепер”.

Під час читання, я думала, що про нашу війну будуть дізнаватися саме з цієї збірки. Бо це короткі замальовки про те, як же жили українці під час повномасштабки. Це особисті історії, які стануть історичними свідченнями.

 “Арабески” – 12 оповідань, які повʼязані між собою Харковом та війною. Це різні історії про різних людей. Як в арабесках все переплітається, так і тут ці історії утворюють химерний реалістичний візерунок нашої дійсності.

Продовжувати читання Арабески – Сергій Жадан, 2024

Сім Місяців Маалі Алмейди – Шехан Карунатілака, 2022

Боже, пробач їм, бо я не пробачу ніколи. (с)

Ох, це буде перша книга з двома оцінками: за саму книгу і окремо за фінал.
Але все по черзі.

Сюжет розгортається в Коломбо – столиці Шрі-Ланки в 1990 році. Головний герой – вбитий військовий фотограф. Так, так, усе вірно, головний герой мертвий. Але він потрапляє в Міжсвіття і у нього 7 днів, щоб знайти, хто ж його вбив.

“Сім Місяців” – це не просто детектив із магічним реалізмом. Це політичний детектив із магічним реалізмом. Адже вся книга повʼязана з історичним контекстом. У Шрі-Ланці з 1983 року до 2009 року була громадянська війна, під час якої загинуло 80-100 тисяч людей. Військове угруповування «Тигри визволення Таміл-Іламу» намагались створити свою державу на півночі країни. І, певна річ, уряду це не подобалось. Тому були бої, теракти, різанини, розстріли, захоплення міст та містечок, безліч вбивств і зачисток. І це з обох сторін. Додайте ще різні політичні партії, миротворчі програми, гуманітарні організації, які були замішані і в убивствах, і в грошових махінаціях, і в власних інтересах.
Тому раджу прочитати хоча б Вікіпедію, щоб розуміти, хто є хто. І не забудьте прочитати про етноси Шрі-Ланки та про їхні вірування. Це не обовʼязково, але, повірте, так точно буде легше)

Продовжувати читання Сім Місяців Маалі Алмейди – Шехан Карунатілака, 2022

Місіс Делловей – Вірджинія Вулф, 1925

щось з ними було не теє, це вже напевно. (с)

Як і Джеймса Джойса, так і Вірджинію Вулф я боялась читати. Але на відміну від Джойса, я таки спробувала читати її декілька років тому, а саме “На маяк” і страшенно обпеклась. Адже я не зрозуміла нічого!
Я була впевнена, що й її роман “Місіс Делловей” (Mrs. Dalloway) не для мене, бо я ще не доросла до нього. Яке ж моє було здивування, приємне здивування, що я мало того що осилила “Місіс Делловей”, та ще й отримала задоволення від його читання. Хоча зізнаюсь: процес був не легким. 

Тут гарна анотація до книги:

Коли молодість з усіма її пристрастями та бурхливими переживаннями вже позаду, коли більшість із важливих рішень у житті вже прийнято й людина зупиняється на порозі зрілості, цілком природно, що вона раптом відчуває в собі необхідність озирнутися назад і оцінити пройдений шлях. Роман “Місіс Делловей/Mrs Dalloway” (1925) британської письменниці Вірджинії Вулф (1888-1942), який критики часто порівнюють з “Уліссом” Джеймса Джойса, розповідає про один день із життя Клариси Делловей, залюбленої в життя лондонської пані з вищих ешелонів британського суспільства. Чудовий червневий день занурює її в спогади про щасливі молоді роки. Клариса розмірковує про свій вибір вийти заміж за надійного та статечного Річарда Делловея, відмовивши екстравагантному Пітеру Волшу, якого вона палко кохала. Річард був її опорою впродовж усіх цих років, і вона прожила з ним щасливе життя, однак вагання й досі не дають їй спокою. Якщо рішення було правильним, чому ж тоді серце щемить від однієї згадки про ті далекі літні дні?

Клариса у себе дома організовує прийом. Мають приїхати поважні та впливові гості, ходять чутки, що сам премʼєр-міністр буде. Цілий день вона до цього готується. Проте найбільше Кларису хвилює приїзд Пітера Волша, з яким вона не бачилась багато років. Вона постійно згадує про їхнє минуле, коли вони були закоханими в одне одного. Чому вона йому відмовила? Чи правильно вона зробила? Якою він її побачить? Старою?

Продовжувати читання Місіс Делловей – Вірджинія Вулф, 1925

Інтернат – Сергій Жадан, 2017

Лишається стояти й слухати, як усе довкола знищується й помирає. (c)

Роман “Інтернат” Сергія Жадана – це найсильніша з прочитаних мною книг у 2023 році. Так багато хочеться про неї розказати, але так важко підібрати слова… Мене зачарувало все: тема, сюжет, мова, атмосфера, фінал. Мабуть, у неї є недоліки, але я їх зовсім не помітила. Не хочеться йти в пафос, але це дійсно важлива книга сьогодення.

Зима 2015. Донбас. Головний герой Паша – вчитель в одній зі шкіл у прифронтовому містечку. Війна все ближче і ближче, як би Паша не намагався від неї відмахнутися. Але його небіж Артем живе в інтернаті у місті. У цьому місті вже починаються воєнні дії, тому Павло змушений поїхати за ним. Так він стикається з реальністю…

Продовжувати читання Інтернат – Сергій Жадан, 2017