Архів теґу: #Україна

Танці з кістками – Андрій Сем’янків, 2022

Відгуки, Сучасна література, , , ,


Вибір у вас є завжди. Запитайте себе, чи він того вартий. (с)

Нарешті прочитала роман “Танці з кістками” Андрія Сем’янківа. Андрій Сем’янків відомий як автор блогу Med GOblin. Це його перший фікшн. І одразу виграв премію “Книга року ВВС-2022”. І це доволі гарний трилер, або ж як його презентують “медичний трилер”.

Якщо коротко, то це історія про патологоанатома Северина, який не може вчасно зупинитися. Ось анотація до книги:

Проста, на перший погляд, історія про патологоанатома-невдаху. Северина не цінують на роботі й мало платять, з особистим життям чоловіка відбувається щось незрозуміле, самооцінка на нулі. Тож перебуваючи практично на дні, він одразу ж хапається за можливість підзаробити. Так, пропозиція не зовсім легальна, так, навряд чи можна чекати чогось доброго від ринку трансплантації органів, але так спокусливо нарешті влаштувати собі забезпечене життя. Зрештою, Северин має забрати в уже мертвих людей якусь дрібничку, те, що їм і так не потрібно. Поки що у мертвих людей, поки що дрібничку.

Крок за кроком, рішення за рішенням патологоанатом змінюється, трансформується — так в усіма зневаженого чоловіка на межі алкоголізму спершу проростає впевненість у собі, а за нею і безпринципність. 

Скоївши один злочин, він набагато легше вчиняє інший, а за ним і наступний. Те, що вчора Северин вважав неприпустимим, стає новою нормою. Та й узагалі виникає питання: чи здатен він тепер зупинитися і як далеко може зайти?

Продовжувати читання Танці з кістками – Андрій Сем’янків, 2022 →

Без ґрунту – В. Домонтович, 1948

XX ст, Відгуки, , ,

Але певности не було. Не було ґрунту. Ґрунт вислизав з-під ніг. (с)

Хоч я і писала у відгуку до “Дівчина з ведмедиком” В. Петрова-Домонтовича, що його інший роман “Без ґрунту” здався мені нудним, але все ж таки напишу більш детально про нього. Тим паче, що саме “Без ґрунту” вважається magnum opus письменника, тобто найкращим його творінням.

Тож, головний герой Ростислав Михайлович їде в Катеринослав зі столиці Харкова по справах. Одразу він бачить, як змінюється степи та природа на індустріальні пейзажі:

Залізо, чавун, кам'яне вугілля, кокс, цемент, цегла обернули степ у чорне гробовище.

А їде він на нараду, на якій будуть обговорювати Варязьку церкву. Це визначна церква, яку збудував талановитий архітектор Линник (який ще й вчитель головного героя). На нараді будуть обирати між 2 варіантами. Перший – радянський проєкт, щоб повністю знищити її і побудувати нове соціалістичне місто. Другий – створити музейний комплекс. І що робить наш герой? Бере участь у важливому обговорені? Відстоєю збереження собору? Ні, він закохується.

Продовжувати читання Без ґрунту – В. Домонтович, 1948 →

За Перекопом є земля – Анастасія Левкова, 2023

Відгуки, Сучасна література, , , ,

Перешийок переламався, півострів став островом і дрейфував у невідомому напрямку. Хоча чому ж — відомому: у бік зла. (с)

Сумно, коли всі хвалять книжку, а в тебе вона не викликала такого захоплення… Так, на жаль, у мене вийшло з романом Анастасії Левкової “За Перекопом є земля”. Всі відгуки, які я чула про нього були лише позитивні. Мені ж він не сподобався саме з художньої точки, а от з історичного – навіть дуже. Саме за історичну цінність я і поставила такий високий бал. Тепер все детальніше.

У книзі немає як такого сюжету. Події розгортаються в Криму, а саме в Бахчисараї та Сімферополі. Роман поділений на 3 частини. Перша частина описує дитинство головної героїні (її імʼя читач дізнається вже на останніх сторінках і для цього є причини). Друга частина про невротичне (як каже сама авторка) кохання. Третя ж про анексію Криму та його окупацію.

Продовжувати читання За Перекопом є земля – Анастасія Левкова, 2023 →

Проєкт «Лабіринт» – Олена Кузьміна, 2022

Відгуки, Сучасна література, ,

Кожен Лабіринт має свого Мінотавра. Кожен кінець — це початок. (c)

Книг написаних у жанрі антиутопія не так багато, хоча гарних ще менше. Тому я з великим завзяттям взялась за українську антиутопію “Проєкт «Лабіринт»” Олени Кузьміної. Але на мій превеликий жаль, все ж таки я не можу її віднести до гарних.

Ось анотація до книги, в якій, до речі, є величезний спойлер, але як є:

Тоталітарна країна з закритими кордонами. Соціальні мережі, кіно та телебачення заборонені. Щодня проходять загальнодержавні медитації, психотерапія є примусовою, панує культ здорового способу життя. Держава — найвеличніша соціальна установа у світі. А ще щороку будь-хто може потрапити до «Лабіринту» — засекреченого проєкту, участь у якому — найбільша честь. Кожен порядний громадянин знає, що всі чутки про смерті у «Лабіринті» — це лише ниці маніпуляції так званого «Опору». Пані Сорок Третя, високопоставлена керівниця, втратила сина у шостому «Лабіринті». Тепер вона очолює десятий проєкт і намагається врятувати одного з учасників хлопця на ім'я Тео, бо сама знає не з чуток, що насправді там відбувається…

Продовжувати читання Проєкт «Лабіринт» – Олена Кузьміна, 2022 →

Дівчина з ведмедиком – В. Домонтович, 1928

XX ст, Відгуки, , , ,

Нема більшої небезпеки для людини, коли вона у свойому житті не пережила спочатку захоплення з якоїсь химери, а потім розчарування. (с)

Продовжимо тему інтелектуального роману в українській літературі. Про Підмогильного і його твори я вже писала тут і тут. А сьогодні почну розповідати про В.Домонтовича ака Віктора Петрова. Ми у школі не вчили цього письменника. Тому для мене це перше знайомство. У його біографії дуже багато прогалин. Є теорія, що він був радянським шпигуном, інша теорія, що двійним агентом, який працював на Німеччину. Петров одружився з дружиною свого друга Зерова Софії (про їх листування йдеться у романі «Амадока»). Археолог, науковець, письменник. Він точно неоднозначна особистість. Але він залишив значний слід в українській літературі. 

В. Домонтович дуже схожий на Підмогильним, але перший для мене менш зрозумілий, більш складний та занадто авангардистський. Його “Доктор Серафікус” пройшов повз мене, саме через його складність для зрозуміння. “Без ґрунту” здався більш сухим та навіть скучним, хоча головна тема пошуку «ґрунту» дуже зачепила. А ось “Дівчина з ведмедиком” мені дуже сподобався. Але повторюсь, ось ця інтертекстуальність твору, сховані підтексти чи алюзії  – явно пройшли повз мою увагу. Бо для мене головна героїня, це просто дівчина і я не розмірковую поняттями, що «головна героїня – це уособлення авангардизму». Не знаю, на жаль чи на щастя. Тому розповім про свої “примітивні” враження та думки під час читання цього роману. 

Іполит Варецький – молодий (але не дуже) інженер-хімік, якого запрошують в дуже заможну сімʼю репетитором для дівчат. Леся – 18-річна дівчина, спокійна, жіночна, стримана та її сестра 16-річна Зина, зухвала, імпульсивна, відкрита до нового та забороненого. І, певна річ, саме між Іполитом та Зиною виникають почуття. Але питання до чого вони їх приведуть.

Продовжувати читання Дівчина з ведмедиком – В. Домонтович, 1928 →