Архів теґу: #Україна

Тигролови – Іван Багряний, 1944

XX ст, Відгуки, , ,

В сміливих щастя завжди є!.. (с)

В якийсь момент декілька років тому, всюди почала зустрічати роман “Тигролови” Івана Багряного. Його читали усі, навіть ті, хто не читає взагалі. І після повномасштабного вторгнення рф в Україну кількість охочих його прочитати росте. Фразу “Сміливі завжди мають щастя” можна побачити у вигляді татуювань, девізів або ж стікерів (як, наприклад, у мене такий стікер на ноуті, за яким я зараз сиджу).

І це не дивно, адже “Тигролови” – це захопливий пригодницький роман, від якого не можливо відірватися. Це найбільш мотивувальний твір, який я тільки читала: жага жити, боротьба за свободу, дика природа Далекого Сходу та пристрасне кохання. Він точно заслуговує серіал на Netflix або ж HBO. 

Головний герой Григорій Многогрішний – молодий інженер-авіатор, який засуджений на 25 років каторги у ГУЛАГу до Сибіру. Але поки його з іншими вʼязнями етапували в спецпотязі, він тікає, кидаючись в ночі на повній швидкості. 

Продовжувати читання Тигролови – Іван Багряний, 1944 →

Повітряна й тривожна книжка – Ірина Славінська, 2023

Відгуки, Сучасна література, , ,

Сидячи за ноутбуком, клацаючи клавіатурою, збираючи докупи слова історії, що струменить крізь мене… (с)

Але що таке справжня війна? (с)

Про Ірину Славінську я дізналась через статі на тему сексизму на порталі Повага. Потім вже читала її на Суспільному та інших медіа. Чула гарні відгуки на її книжки #майже_доросла та Невже доросла, але руки так і не дійшли їх почитати.
В книжковому клубі Літосвіти (який я дуже раджу) обрали її книгу “Повітряна й тривожна книжка” – тож це була чудова нагода почати знайомство з Іриною Славінською як з письменницею, а не журналісткою. І мені сподобалось це знайомство)

Про що ця книга? Це рефлексії авторки під час повномасштабного вторгнення російської армії. Вона пише про те, що багато українок (так, саме українок) пережили протягом першого року. Ірина описує як змінилось її життя. Як підбори змінила на кросівки. Як живеться без світла та гарячої води. Які є укриття і що завжди є в її рюкзаку. Або ж роздуми про українську літературу чи Едіпа.

Продовжувати читання Повітряна й тривожна книжка – Ірина Славінська, 2023 →

За спиною – Гаська Шиян, 2019

Відгуки, Сучасна література, , ,


Таке відчуття, що довкола мене у якомусь абсурдному, ксенофобському і гомофобському хрестовому поході туди-сюди носять вишиту хоругву лицемірства. Ні в чому не сприймаючи іншого погляду, іншого ракурсу, іншого бекґраунду, (с)

Неодноразово чула про роман “За спиною” Гаськи Шиян. До того ж лише гарні відгуки. Але після прочитання його, коли заглибилася у відгуки та рецензії побачила велику кількість гейту, що на книгу, що на авторку. Особисто мене ця книга зачепила і вразила. Я розумію, чому вона викликала такий резонанс в суспільстві. Але мені вона однозначно сподобалась.

Я очікувала щось в стилі «Доці», а отримала «Записки українського самашедшого» на сучасний лад. Це також якийсь зріз суспільства у Львові під час військових дій на сході України (АТО). Тільки тут менше новин, а саме дух того часу. 

Насправді, тут сюжету відсотків 20, а решта 80 – це рефлексії та роздуми героїні. Це спостереження за суспільство: якимись ситуативними сценами або ж стереотипними судженнями. 

 Продовжувати читання За спиною – Гаська Шиян, 2019 →

Собор – Олесь Гончар, 1968

XX ст, Відгуки, ,

Собори душ своїх бережіть, друзі… Собори душ! (с)

Багато хто порівнює “Без ґрунту” Віктора Петовора-Домонтовича з романом “Собором” Олеся Гончара не на користь останнього. Підкреслюючи, що “Без ґрунту” глибший, сильніший та інтелектуальніший. Але я трохи хочу за нього заступитися.

Спочатку чому взагалі ці книги порівнюють. По-перше, бо у них доволі схожі сюжети. А саме старовинні собори хочуть знести і події крутяться навколо цього. По-друге, для мене ці твори про ідентичність, українськість. Спроби в важкі часи зберегти своє коріння, свій ґрунт. 

Чим же вони різні? Рештою. Я повністю згодна, що “Собор” примітивніший та наївніший. Але багато людей люблять радянські фільми/книги за їх наївність, відчуття чистоти і затишку та обовʼязкову перемогу добра і справедливості. От роман “Собор” саме такий. Супер наївний іноді прям до скреготу в зубах, чистенький, навіть прилизаний, але після нього затишно на душі, адже усі поганці отримали по заслузі. А наші герої ідуть за руку в світле соціалістичне майбутнє. 

Продовжувати читання Собор – Олесь Гончар, 1968 →

Коли відлітають серпокрильці – Теа Саніна, 2023

Відгуки, Сучасна література, , ,

Від мами важко полетіти. (с)

Я обожнюю книжки, в яких на першому плані не сам сюжет, а саме психологізм героїв. Коли герої відкриті перед читачем, оголені. Коли пірнаєш в їх саморефлексії, їх почуття, їх роздуми, їх логіку. І саме на це я очікую, коли бачу в анотації до книги, що це психологічний роман. Тому не дивно, що прочитавши «Коли відлітають серпокрильці» який написала Теа Саніна, я була трохи розчарована. Адже саме психологізму я і не отримала.

Завʼязка прекрасна!
Дмитро та Варвара – медіатори, тобто спеціалісти, які допомагають двом конфліктуючим сторонам прийти до консенсусу. До них в офіс приходить Роксана – 26-річна юристка та її 20-річний брат Олекса, щоб їм допомогли “порозумітися” з їх мамою Евою щодо спадку батька.

Продовжувати читання Коли відлітають серпокрильці – Теа Саніна, 2023 →