Архів теґу: #Україна

Солодка Даруся – Марія Матіос, 2004

Ох, довго думав Бог, аби людям усякі кари попридумувати. Довго і добре думав, кумо. А ми і не знаємо, за що… (с)

На жаль, я та людина, яка до повномасштабного вторгнення рф читала більше російську літературу, ніж українську. Я виросла на цих мітах, що українська література лише про журбу та село. А сучасна література взагалі не заслуговує на увагу.
Але бажання все ж таки читати щось українське було. “Солодка Даруся” Марії Матіос – одна з найперших книг, яку я прочитала, свідомо обираючи українських письменників чи письменниць. Хоча я прочитала її десь 10 років тому, але вона все ще доволі популярна в Україні. Саме тому і хочу поділитися своєю думкою про цю книгу.

Сюжет розгортається у 1970-х у невеличкому селі на Буковині. Головна героїня на імʼя Даруся ще доволі молода жінка. Її вважають німою та трохи несповна розуму. Вона майже ні з ким не спілкується, живе сама, страждає на сильні головні болі. Лише Іван Цвичок – такий же дивакуватий, як і вона проявляє до неї ніжні почуття. Він розуміє, що з нею щось в дитинстві трапилось, через що вона і досі страждає.

Продовжувати читання Солодка Даруся – Марія Матіос, 2004

Брама Європи – Сергій Плохій, 2015

Я багато чула гарних відгуків на nonfiction “Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності” (The Gates of Europe: A History of Ukraine) історика Сергія Плохія. Чесно кажучи, я натупила і думала, що книжка буде трохи про інше, але то вже моя особиста проблема))

“Брама Європи” – це дійсно книжка про історію України: від скіфів до російсько-українського конфлікту 2014 року. Саме Україна постійно була межею, або ж, як пише автор, брамою між різними племенами, імперіями, світоглядами та світами в цілому:

Кожна з імперій претендувала на землю та її багатства, залишаючи свій відбиток на ландшафті та характері населення, сприяючи формуванню особливої прикордонної ідентичності та духу.

Країна ввібрала в себе досвід України як країни, розташованої на вододілі Схід-Захід між православʼям та католицизмом, центральноєвропейською та євразійською імперіями й політичними та соціальними практиками, які вони з собою приносили. Це місце на кордоні кількох культурних просторів допомогло зробити Україну контактною зоною, у якій українці різних віросповідань змогли навчитися співіснувати.

Продовжувати читання Брама Європи – Сергій Плохій, 2015

Невеличка драма – Валер’ян Підмогильний, 1930

Найгостріше зазнав це біохімік, що кохання своє зустрів, як раптову катастрофу. (с)

Якщо про роман “Місто” Валерʼяна Підмогильного багато хто знає, то про його другий роман “Невеличка драма. Роман на одну частину” не така кількість. Хоча деякі люблять його навіть більше. Я ж в захваті від нього.

“Невеличка драма” – це інтелектуальний роман, роман-епоха, любовний роман та роман дорослішання. Звучить дуже складно, серйозно та заумно. І так, і ні. Так, тут багато алюзій та підтекстів, важливих тем, філософських питань. І ні, адже це історія про кохання, а про кохання завжди легко читається.

Ця невеличка драма крутиться навколо молодої дівчини, та молодих хлопців, які крутяться навколо неї. 

Продовжувати читання Невеличка драма – Валер’ян Підмогильний, 1930

Хто ти такий? – Артем Чех, 2021

Все тріщить і рветься. (с)

Знаєте, є такі книжки, які наче і цікаві, але їх важко читати. Саме важко примусити себе сісти і читати. Ти постійно відволікаєшся на телефон, на птахів за вікном, навіть ідеш мити посуд, лише щоб не сідати за цю книгу. Ось так у мене було з романом “Хто ти такий?” Артема Чеха. Він невеличкий, глибокий, хороший, але бажання читати його періодично зникало. Але коли вже сідала, то було важко відірватися. Щось відволікло і знову змушуєш себе взятися за книгу. І так по колу. Я не знаю чому так. Можливо, занадто багато суму, безнадійності і сірості у ній.

У книзі немає як такого сюжету. В цілому, це про дружбу малого Тимофія і Фелікса – хахаля його бабусі. Фелікс – колишній контррозвідник, страждає на ПТСР, від чого постійно пʼє. Він то зʼявляється, то зникає в житті малого. Але саме цей дивакуватий Фелікс найбільше впливає на формування Тимофія.

Продовжувати читання Хто ти такий? – Артем Чех, 2021

Найдовша подорож – Оксана Забужко, 2022

Не вбиті за двадцяте століття, ми справді стали сильніші: сила життя — сила росту, любови й свободи — по нашій стороні. (c)

Це перший есей, який я прочитала в Оксани Забужко. До цього у неї я читала лише роман “Польові дослідження з українського сексу” декілька років тому, і явно була не готова до цього тексту.  Я намагаюсь осилити “Планету Полин”, але ці есеї йдуть дуже важко. Тож взялась за “Найдовшу подорож”. Цю ж книгу мій мозок подужав. 

Оксана Забужко виїздить 23 лютого 2022 року до Варшави на 3 дні. Але через повномасштабне вторгнення армії рф в Україну залишається там на декілька місяців. Весь цей час письменниця дає інтервʼю, в яких намагається пояснити європейцям “чому ж Путін напав на Україну”, “як так сталося” та “чого ж хоче цей Путін”. Саме ці безкінечні однакові питання змусили авторку написати цей есей.  Продовжувати читання Найдовша подорож – Оксана Забужко, 2022