Архів категорії: XX ст

Ліки від кохання – Ірвін Ялом, 1989

XX ст, Відгуки, ,

Ірвін Ялом – відомий американський психіатр та психотерапевт. Він працює (чи працював) в екзистенційній психології. Крім професійної роботи, він ще встиг написати багато книжок, деякі з них навіть художні. Я чула багато класних відгуків на його твори, як від звичайних людей, так і від самих психологів. Саме тому у мене зʼявилося бажання його почитати.

У мене є відгук на книгу “Питання життя і смерті” Ірвіна Ялома, яку він написав разом зі своєю дружиною Мерлін Ялом. Але перша  книга, яку я прочитала в автора – “Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта” (Love’s Executioner and Other Tales of Psychotherapy). Це збірка з реальних історій деяких пацієнтів. Вона написана для майбутніх психологів*. Але її можуть читати усі. Адже Ялом не нагромаджує текст термінологією, діагнозами чи професійною лексикою. Він використовує просту мову зі зрозумілими словами та знайомими для багатьох проблемами.

Продовжувати читання Ліки від кохання – Ірвін Ялом, 1989 →

Оповідки Еви Луни – Ізабель Алленде, 1989

XX ст, Відгуки, , , , ,

Головна героїня роману “Ева Луна” чилійської авторки Ізабель Алленде неодноразово говорить про свій талант вигадувати історії. Усі її друзі та близькі підтримують дівчину та спонукають до написань книжок. Врешті-решт Ева Луна починає писати.
“Оповідки Еви Луни” – збірка оповідань, які наче написала Ева Луна. І хоча я не люблю коротку прозу, але в мене виникло велике бажання її почитати. І я не пожалкувала, а навпаки отримала величезне задоволення.

Продовжувати читання Оповідки Еви Луни – Ізабель Алленде, 1989 →

Ева Луна – Ізабель Алленде, 1987

XX ст, Відгуки, , , , ,

Words are free, she used to say, and she appropriated them; they were all hers. (с)

“Погані книжки потрібні, щоби читач зміг у порівнянні гідно оцінити гарні”. Це була моя перша думка, як я тільки почала читати роман “Ева Луна” чилійської письменниці Ізабель Алленде. Адже це дійсно гарна книжка, не шедевр, але точно варта уваги.

Це історія про становлення Еви Луни: її дорослішання, пізнання себе та світу. Багато різних людей вона зустрічає на своєму шляху. Саме ця різність та дивакуватість її друзів вчать дівчину приймати людей такими як є. А отже відшукати і себе.

Продовжувати читання Ева Луна – Ізабель Алленде, 1987 →

Будденброки. Занепад однієї родини – Томас Манн, 1901

XX ст, Відгуки, , , ,

Якийсь час я вважала, що тільки класика заслуговує моєї уваги. Адже там розкривають вічні питання. А ось сучасна література – це щось поверхневе та одноразове. Тому читала тільки книжки 19-20 століття. Зараз це змінилось. Майже все, що я читаю це сучліт. Тому роман “Будденброки. Занепад однієї родини” – це більш виняток для мене.

Почну зі зізнання: німецька класична література XIX –XX століття з Томасом Манном, Францем Кафкой, Германом Гессе та іншими пройшла повз мене. Саме тому я вирішила змінити це, вибравши один з найкращих романів того періоду, власне “Будденброки” самого Томаса Манна. І мені сподобалось. Я очікувала, що книжка буде читатися важко та довго. Проте ні, все було чудово, правда з маленькими але…

Продовжувати читання Будденброки. Занепад однієї родини – Томас Манн, 1901 →

У війни не жіноче обличчя – Світлана Алексієвич, 1983

XX ст, Відгуки, , ,


Тремтіння вічності… (с)

Є книжки, до яких потрібно підготуватися, якщо не інтелектуально, то морально. Так у мене було з “У війни не жіноче обличчя” Світлани Алексієвич. Книжка пролежала понад 3 роки у моєму вішлисті, чекаючи свого часу. І тільки зараз зрозуміла, що я до неї готова. Я готова до болю героїнь. Я готова до жахів війни. Я готова до страшних відкриттів. Я готова до правди. Але як я помилялась….
Мене накрило вже на 30 сторінці. Як би я себе не підготувала, як би я не налаштовувалась – як виявилось, я зовсім не була готовою. До цього неможливо підготуватися. Тому все, що залишається – сісти та читати. Як кажуть, треба зірвати пластир одним чітким рухом. Адже ця книга точно вартує цього болю та страждань, від першого до останнього рядка.

Це не художня література, а документальна. Письменниця витратила дуже багато часу у пошуках жінок, які брали участь у Другій світовій війні та які захотіли про неї розповісти. Ці розповіді вилились у багаточасові інтервʼю з ними. Жінки описували як потрапили на війну, чим займалися, свій побут, що очікувало їх після перемоги. Кожна історія унікальна, особиста та реальна. Деякі з них страшні, жорстокі, без прикрас та без лоску. Інші – романтичні, навіть наївні. Але всі вони живі, емоційні та все ж таки сумні, адже цим жінкам, або краще сказати дівчатам, було дуже важко.

Продовжувати читання У війни не жіноче обличчя – Світлана Алексієвич, 1983 →