Мова завжди є вірною супутницею імперії, тож разом вони зароджуються, зростають і сягають розквіту. А згодом разом і занепадають. Антоніо де Небріха

Прочитавши “Жовтолику” Ребекки Кван, я так і не змогла зрозуміти, що ж не так із цією авторкою. А з нею точно щось не так. Її трилогія “Макова війна”, як і “Жовтолика” не вразили мене. Наче і цікаво, але думок нуль.
Тому я вирішила прочитати її “Вавилон. Прихована історія” (Babel, Or the Necessity of Violence: An Arcane History of the Oxford Translators’ Revolution), щоб остаточно зробити висновки. Якщо попередні книжки якось пройшли повз мене, то ця мене прям дратувала. І, нарешті, я зрозуміла, що ж не так із Ребеккою Кван. Але все по черзі.

Отже, “Вавилон”. Анотація до книги:

Історичне епічне фентезі про студентські революції, колоніальний спротив та використання мови й перекладу як інструмента домінування імперії.

1828 рік. Робіна Свіфта, осиротілого через спалах холери в Кантоні, забирає в Лондон загадковий професор Ловелл. Там Робін роками навчається латини, давньогрецької та китайської, готуючись одного дня вступити до престижного Королівського інституту перекладу Оксфордського університету, також відомого як Вавилон. Вежа та її студенти — це світовий центр перекладу, і, що важливіше, магії. Сріблярство — мистецтво проявлення значеннєвих втрат у перекладі за допомогою срібних зливків. Саме завдяки сріблярству британці здобули нечувану силу, бо ж таємне ремесло допомагає імперії в колоніальних прагненнях.
Для Робіна Оксфорд — це утопія, присвячена пошуку знання. Але знання кориться владі, і як китайський хлопчик, що виріс у Британії, він розуміє, що служити Вавилону означає зрадити свою батьківщину. Після початку навчання Робін опиняється між Вавилоном і таємним товариством «Гермес» — організацією, що прагне зупинити розширення імперії. Коли Британія задумує почати несправедливу війну з Китаєм через срібло та опіум, Робіну доведеться зробити вибір.

Ця книга мала б стати моїм фаворитом цього року. Адже я обожнюю Вікторіанську Англію, фентезі та історичні романи. А “Вавилон” – це прям комбо. Але щось пішло не так.

Продовжувати читання Вавилон – Ребекка Кван, 2022 →

Історія людства – це історія всіх непорозумінь із Богом, бо ані він нас не розуміє, ані ми його. (с)

Хочу розповісти свої враження від книги «Каїн» Жозе Сарамаґо (буду використовувати таку транслітерацію, як і це видання).
Почну з того, що я люблю Сарамаґо. Його «Сліпота» (обережно, рос мова) мене вразила. А «Смерть бере відпустку» насмішила. Це зовсім різні книги, тому я не знала, яким же буде «Каїн» – серйозним чи саркастичним.

Перше, на що звертаєш увагу, що у книзі немає діалогів. Але це типова фішка автора, тому я до цього звикла. Також тут майже немає абзаців. Тобто це просто полотно тексту, але читається це полотно доволі легко. 
Спочатку я відчувала дискомфорт від жартів і намагання автора іронізувати над створенням Адами і Єви. Слава Ктулху, це швидко пройшло. Поступово виникає якраз цікавість: куди ж автор приведе свого героя і мене разом із ним.

Сюжет книги простий: бог укладає договір із Каїном про розподіл відповідальності за смерть Авеля. Тобто він визнає, що таки трохи винен у смерті Авеля. І я зараз про бога, а не про Каїна. Але все ж таки карає Каїна “ти станеш блукальцем, який вічно тинятиметься по світу”. Так і трапляється. Братовбивця подорожує не лише місцями, але й часом. Він стає свідком “падіння” Вавілону, знищення Содоми і Гоморри, війна ізраїльтян проти мадіанітів, випробовування Йови тощо. І весь цей час Каїн думає, то який же насправді бог: милосердний чи божевільний.

Продовжувати читання Каїн – Жозе Сарамаґо, 2009 →

Отже, наші тевтонці. А саме роман “Сатанів. Тевтонське прокляття” Катерини Липи. Почну з поганого: мужніх накачаних українських лицарів на конях було мало. Якщо точно, то лише четверо. Та й чи були вони накачаними – також питання, на жаль, без відповіді.
Але навіть незважаючи на такий величезний мінус, книга мені сподобалась. 

Тепер про хороше. Насправді це непоганий пригодницький роман у декораціях середньовічної України. 

Події розгортаються у 1410 році в місті Сатанів. Головний герой Василь Крук – молодий боярин і лицар. Брав участь у великій Грюнвальдській битві під час війни Королівства Польського, Великого князівства Литовського та королівства Русь проти Тевтонського ордену. Проявив себе хоробрим воїном і трохи мародером🫥 Ці речі, певна річ, зіграють свою роль в його житті. 

Продовжувати читання Сатанів. Тевтонське прокляття – Катерина Липа, 2024 →

Дуже важко писати відгук на книгу, якщо сама ж вчора всім радила не читати відгуки та анотації до неї. Але ж хочеться розповісти ж про неї…
Тому буду намагатися написати максимально без спойлерів, не розкриваючи майже нічого)) Це буде доволі короткий відгук ні про що))

Отже, “Довіра” (Trust) аргентинсько-американського письменника Ернана Діаса. За цей роман він отримав Пулітцерівську премію та потрапив в лонг лист Букера. Головною фішкою роману є те, що це книги у книзі. Плюс історія в історії. Якщо пояснювати, що я маю на увазі, то це якщо не вбʼє, то точно зіпсує кінцівку.

Це та книга, коли ти читаєш одне, потім зовсім інше, нічого не розумієш. Третій розділ викликає ще більше здивування. А от після цього приходить розуміння всього задума автора, повна картина роману. Тому раджу не переживати, просто довіритися тексту і віддатися його течії.

Продовжувати читання Довіра – Ернан Діаз, 2022 →