…хай куди я поїду, а ти зі мною, і він зі мною, і поки ви обоє живете, світ для мене прекрасний. (с)

Книжки ірландської письменниці Саллі Руні (“Нормальні люди” та “Розмови з друзями”) асоціюються у мене з меланхолією. Вони викликають якийсь сум, тугу та відчуття самотності. Усі герої нещасні, депресивні, в пошуках чогось: сенсу, щастя, кохання, себе. І виникає відчуття, що вони нещасні не через якісь обставини чи вони щось пережили, а наче самі по собі. Розумні, чутливі, молоді люди, які можуть обговорювати марксизм, мистецтво та соціальні проблеми, але не можуть дати собі ради. Вони наче не належать цьому світові, тому ось це безосяжне відчуття самотності.

Новий роман авторки “Де ж ти дівся, світе мій прекрасний?” (Beautiful World, Where Are You) не став винятком. У ньому наявні все ті ж герої: розумні, молоді люди, які дуже нещасні. Тому ця книжка викликала знайомий вир емоцій: сум, жаль, зацікавленість, тугу, а також злість, безвихідь та роздратування. Але кінець приніс полегшення, навіть промінець малесенького щастя. І знову ж, як і попередні твори Саллі Руні.

Continue reading Де ж ти дівся, світе мій прекрасний? – Саллі Руні, 2021 →

“Нам о стольком надо было помолчать” (с)

Меня чем-то манит скандинавская литература. Пусть она немного холодная, немного необычная, но такая жизненная и цепляющая. Особенное место у меня в сердце занимают их детские книги – они по-своему очень милые и весьма колоритны.

Шведский писатель Ульф Старк – идеальный представитель этих книг. Его повести “Чудаки и зануды”, “Умеешь ли ты свистеть, Йоханна?”, “Сикстен” давно очаровали меня и красуются в списке “любимое”. Вот к ним добавилась ещё одна книга “Пусть танцуют белые медведи”.

Continue reading Пусть танцуют белые медведи – Ульф Старк, 2008 →